Справа № 11-407/10 Головуючий у І інстанції Панасюк С.Л.
ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Міліщук С.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Міліщука С.Л.,
суддів – Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
за участю прокурора – Баса В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 04 червня 2010 року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з середньою освітою, має трьох малолітніх дітей і одну дитину на опікуванні, не працюючу, не судиму, засуджено
- за ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти дану інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з початковою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого 30 грудня 2009 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70, ст.75 КК України до 5 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 3 роки, засуджено
- за ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2009 року у виді чотирьох років шести місяців 09 днів позбавлення волі, і за сукупністю вироків ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років 6 місяців.
ОСОБА_2 відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 12 березня 2010 року.
Запобіжні заходи до вступу вироку в законну силу залишено попередні: ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, ОСОБА_2 - утримання під вартою.
Стягнуто в дохід держави судові витрати:
- з ОСОБА_3 в сумі 150 грн. 24 коп.;
- з ОСОБА_2 в сумі 783 грн. 48 коп.
Вироком вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що вони 31 січня 2010 року, біля 5 години, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 - повторно, з метою викрадення майна проникли через огорожу на охоронювану територію АТП 10761, розташовану по вул. Володимирській, 150 в м. Ковелі, де з правого паливного бака припаркованого автомобіля марки «Вольво Тент», реєстраційний № НОМЕР_1, намагалися таємно викрасти 65 л. дизельного палива вартістю 6,95 грн. за 1 літр, загальною вартістю 451 грн. 75 коп., належного водію ОСОБА_4 Однак не виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, які не залежали від їх волі.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи правильності кваліфікації своїх дій, вказує на призначення йому надто суворого покарання. Посилається на неврахування судом обставин, які пом’якшують покарання: щире каяття засудженого та активне сприяння розкриттю злочину, стан його здоров’я, відсутність матеріальних претензій у потерпілих. Просить вирок суду змінити, застосувати ст. 69 КК України та пом’якшити призначене покарання.
Засуджена ОСОБА_3 вирок суду не оскаржувала.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, міркування прокурора, який заперечив проти апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, які були досліджені в судовому засіданні та ніким не оспорюється. Кваліфікація їх дій за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України є правильною та ніким не оспорюється.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_2 покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
До обставин, що пом’якшують покарання, суд підставно відніс щире каяття засудженого ОСОБА_2 та активне сприяння розкриттю злочину.
Враховано судом і молодий вік ОСОБА_2, те, що він виховувався без батьків і має серйозне хронічне захворювання. А тому твердження апелянта про неврахування судом вищевказаних обставин при призначенні йому покарання не заслуговує на увагу.
Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за корисливі злочини та знову вчинив злочин, в період іспитового строку.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 лише в місцях позбавлення волі.
За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни та застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 04 червня 2010 року щодо нього - без зміни.
Головуючий підпис С.Л. Міліщук
Судді підпис Н.В. Матвієнко
підпис А.О. Лозовський
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л. Міліщук