ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-3091/10/2370
13.08.2010 р. м. Черкаси
09 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Тимошенко В.П.
при секретарі –Кулику О.П.,
за участю представника позивача –Клопотенка С.І. –за довіреністю,
представника відповідача –Мельника А.Ю.- за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Ватутіно Черкаської області до Ватутінського комунально-виробничого підприємства «Водоканал»про стягнення податкового боргу,
встановив:
У грудні 2007 року до суду з позовною заявою звернулася державна податкова інспекція у м. Ватутіно Черкаської області до Ватутінського комунально-виробничого підприємства «Водоканал»про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскільки підприємство у визначений законом строк не перерахувало податок на додану вартість у розмірі 320 695 грн. 18 коп., податок на прибуток –2933 грн., податок з власників транспортних засобів –1033 грн., земельний податок –12116 грн. 43 коп., плату за використання водних ресурсів –365 грн. 39 коп., відрахування на геологорозвідувальні роботи – 17712 грн. 33 коп., збір за забруднення – 5806 грн. 03 коп., комунальний податок –2025 грн. 04 коп., що належать до сплати, то згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»його податкові зобов'язання стали податковим боргом.
Загальний податковий борг підприємства станом на 16.12.2007 (день подання позову) становить 362 686 грн. 40 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Ватутінське комунально-виробниче підприємство «Водоканал», код ЄДРПОУ 24359125 зареєстроване Ватутінським міськвиконкомом Черкаської області 15.08.1996, про що підприємству видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Відповідно до Статуту підприємства, власником майна є Ватутінська міська рада, підприємство знаходиться в міській комунальній власності і забезпечує водопостачання і каналізацію для населення, підприємств та організацій міста.
Згідно даних довідки про взяття на облік платника податків, відповідач взятий на облік у Ватутінському відділенні Шполянської ОДПІ за № 110.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податок з власників транспортних засобів, земельний податок, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за забруднення навколишнього природного середовища віднесені до загальнодержавних податків і зборів. Комунальний податок віднесений до місцевих податків.
Судом встановлено, що відповідно до даних ДПІ у м. Ватутіно станом на 06.12.2007 у відповідача внаслідок несплати самостійно узгоджених ним сум податкових зобов’язань утворився податковий борг у розмірі 362 686 грн. 40 коп., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 320 695 грн. 18 коп., з податку на прибуток –2933 грн., з податку з власників транспортних засобів –1033 грн., земельний податок –12116 грн. 43 коп., плату за використання водних ресурсів –365 грн. 39 коп., відрахування на геологорозвідувальні роботи –17712 грн. 33 коп., збір за забруднення –5806 грн. 03 коп., комунальний податок –2025 грн. 04 коп., що підтверджується поданими відповідачем до податкової інспекції податковими деклараціями (розрахунками) та картками з особових рахунків відповідача з вказаних податків і зборів.
У судовому засіданні представником позивача надана довідка про наявність податкового боргу підприємства на час подання позову (06.12.2007), згідно з якою борг підприємства становить 12116 грн. 43 коп. (по земельному податку), але представник позивача наполягав на стягненні всієї суми податкового боргу відповідно до первинного позову у розмірі 362 686 грн. 40 коп.
Представник відповідача стверджував, що підприємством виконуються податкові зобов’язання платника податків у порядку та в строки відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, що підтверджується копіями платіжних доручень, у яких зазначені призначення платежу, і відповідно до яких здійснювалися погашення податкового боргу за періоди, заявлені у позовній заяві.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» 25.06.1991 р. № 1251-XII платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001, № 2346-III встановлено, що форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України.
Відповідно до інструкції Постанова Правління Національного банку України
від 21 січня 2004 року N 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 7.7. статті 7 цього ж Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.
У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Натомість судом встановлено, що позивач – ДПІ у м. Ватутіно змінював призначення платежу, зараховуючи кошти підприємства згідно із платіжними дорученнями на погашення заборгованості за попередні періоди.
З врахуванням вищезазначених норм законодавства, суд, здійснивши звірку боргу по платіжним дорученням, дійшов висновку, що за підприємством на день подання первинного позову рахувався борг: з податку на додану вартість у розмірі 100500 грн. 75 коп., з податку на прибуток - 6 грн., по комунальному податку –589 грн. 10 коп., зі збору за забруднення навколишнього природного середовища –3685 грн. 99 коп., по земельному податку –3011 грн. 73 коп.
Також суд зазначає, що в суму податкового боргу (320 695 грн.) підприємства у даній справі включено 106686 грн. 85 коп. штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ватутіно від 15.01.2007 № 0000121500/3, яке скасовано постановою Господарського суду Черкаської області від 16.04.2007 у справі № 07/1121а, яка набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 статті 255 КА України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно із ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Також судом встановлено, що у 2008 році на виконання ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 «Про затвердження порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»укладено Договори про організацію взаєморозрахунків № 4 від 22.07.2008 на суму 355 381 грн. та № 3 від 09.07.2008 на суму 168 840 грн.. Кошти, які перерахували на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання і водовідведення (субвенція) були направлені централізовано на погашення всієї податкової заборгованості з податку на додану вартість станом на 1 січня 2008 року.
На виконання умов даних Договорів було проведено взаєморозрахунки та погашено всю податкову заборгованість з податку на додану вартість, що у виникла у підприємства станом на 1 січня 2008 року, що підтверджується також листом управління Державного казначейства у м. Ватутіне № 04-42/576 від 03.09.2009, копіями платіжних доручень № 8 від 31.07.2008 на суму 168 840 грн. та № 9 від 29.08.2008 на суму 355 381 грн.
Таким чином суд вважає, що борг з податку на додану вартість підприємством на час розгляду справи у Черкаському окружному адміністративному суді погашений.
Суд наголошує, що ДПІ у м. Ватутіно звернулося із позовом про стягнення податкового боргу із Ватутінського комунального підприємства «Водоканал», яке засноване Ватутінською міською радою і перебуває у міській комунальній власності.
Стаття 3 Закону №2181-ІІІ передбачає можливість примусового стягнення за рішенням суду активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону №2181-ІІІ у разі, коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави зробити висновок, що ст. 3 Закону №2181-ІІІ передбачає загальний порядок примусового погашення податкового боргу платників податків, а ст. 11 цього ж Закону - спеціальний порядок погашення податкового боргу платниками податків, які перебувають у державній або комунальній власності.
У даному випадку має застосовуватися лише спеціальний порядок погашення податкового боргу відповідачем, який не передбачає права податкового органу на примусове стягнення за рішенням суду податкового боргу за рахунок активів платника податків, який перебуває у комунальній власності у порядку передбаченому ст. 3 Закону №2181-ІІІ.
Судом встановлено, що позивач звертався з листами від 19.06.2007 № 2141/24-023, від 19.06.2007 № 2142/24-023, від 14.05.2007 № 1682\24-022, від 04.04.2007 № 1161/24-022, від 11.12.2006 № 1834/24-022, від 28.11.2006 № 1672/24-022, від 28.11.2006 № 1671/24-022 до Ватутінського міського голови, у яких просив останнього повідомити податкову інспекцію про можливість виділення майна відповідача, яке не входить до складу його цілісного майнового комплексу, для погашення податкового боргу.
Виконавчим комітетом Ватутінської міської ради на вказані вище звернення позивача була надана відповідь від 27.12.2007 №1098 №630, у якій повідомляється про відсутність можливості виділити частину майна відповідача, яке не входить до складу його цілісного майнового комплексу, для погашення податкового боргу.
19 червня 2007 року позивач надіслав до Ватутінської міської ради лист №2141/24-023 з вимогою прийняти рішення про продаж частини активів відповідача для погашення його податкового боргу. Ватутінська міська рада відповіді на вказаний лист позивача не надала і рішення про продаж активів відповідача не прийняла.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, позивач –ДПІ у м. Ватутіно не довів виконання ним вимог статті 11 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, а саме на надав жодного доказу ні відсутності у відповідача (комунального підприємства) майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності, ні доказів його недостатності для погашення податкового боргу, ні доказів звернення до суду із заявою про визнання відповідача банкрутом.
Суд зауважує, що на вимогу суду 13.08.2010 представником позивача надано довідку № 4189/10-050 від 12.08.2010 про наявність заборгованості Ватутінського комунально-виробничого підприємства «Водоканал»станом на 06.12.2007 (день подання позовної заяви), яка становить 12 116 грн. 43 коп. Представник позивача пояснив, що відповідач має заборгованість лише по земельному податку з юридичних осіб.
Предметом позову у даній справі є податковий борг у розмірі 362 686 грн. 40 коп., і в ході судового розгляду справи розмір позовних вимог не змінювався, навіть з урахуванням довідки про наявність боргу у розмірі 12 116 грн. 43 коп. та судових рішень, які набрали законної сили.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням недотримання позивачем спеціального порядку погашення податкового боргу відповідача як підприємства, що перебуває у комунальній власності, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 56, 86, 94, 159 -163, 167, 185-187, 254 КАС України,
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови виготовлений 16 серпня 2010 року