Справа № 2-1325/2010                                                                        

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

16 серпня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого – Каращука Т.О.,

за участю секретаря – Давидової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправними дій відповідача та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,

                                                             в с т а н о в и в:

23 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (далі – УПСЗН Лозівської міської ради) про визнання дій неправомірними.  

Вимоги обґрунтував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом ІІІ-ї групи, а тому відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»/далі № 796-ХІІ/ має право на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідач ці обставини не брав до уваги та за 2006-2009 рік виплатив йому щорічну допомогу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України. Вважає, що такі розміри щорічної допомоги визначені без урахувань положень ст. 48 Закону  № 796-ХІІ.  

Просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути з УПСЗН міської ради недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 7060,00 грн.  

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з’явився, про місце, день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В запереченнях на позов просив в задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що  ст. 109 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних сумах у межах асигнувань. У 2008 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювала статтею 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що містила бланкетний нормативно-правовий припис яким надавалося право Кабінету Міністрів України у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які в абсолютних сумах у межах асигнувань. У 2009 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювалась статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009», що містила бланкетний нормативно-правовий припис яким надавалося право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які в абсолютних сумах у межах асигнувань відповідно до законодавства році У зв’язку з цим, УПСЗН Лозівської міської ради здійснювало виплати позивачу відповідно до Постанови Кабінету  Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.  

Дослідивши наведені доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

Положеннями Закону № 796-ХІІ визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до частини 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  

Судом достовірно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС 1-ї категорії та ІІІ-ї групи інвалідності, і відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ він має право на державну соціальну підтримку у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За період 2006- 2009 роки позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 360 грн.  

В грудні 2009 року позивач звернувся до УПСЗН Лозівської міської ради із заявою про перерахунок і виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2009 рік в законодавчо встановлених розмірах (а.с.4), на яку отримав відповідь-відмову від 17.12.2009 року (а.с.5).  

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2006, квітні 2007, березні 2008 та січні 2009 року позивачу була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених ст.48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням змін, які вносились  Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

Ч. 2 ст. 95 Конституцією України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  

Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.  

Виплата вказаних видів допомоги у 2006 році проводилась з урахуванням розмірів, встановлених Законом України про Державний бюджет на 2006 рік. Стосовно допомоги на оздоровлення - статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію абзацу другого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а статтею 109 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», Кабінету Міністрів України було надано право в 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Отже, виплата допомоги на оздоровлення була виплачена позивачу згідно Постанови КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 90 грн.  

Дію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплати щорічної допомоги на оздоровлення, згідно із ст.71 Закону  України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-V.  

Зупинення ст.48 Закону України №796-ХІІ на 2007 рік, передбачене ст.71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N6-рп/2007.  

Редакцію ч.4 ст.48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  змінено Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині порядку визначення розміру виплати щорічної допомоги на оздоровлення.  

Такі зміни даного закону на 2008 рік, передбачені положеннями розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N10-рп/2008.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Положення деяких пунктів статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та положення деяких пунктів розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Кошти, виплачені до прийняття рішення Конституційним судом, є такими, що виплачені в розмірі встановленому законом на момент виплати.  

Отже, суд вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення  закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. До того ж вказані виплати здійснюються щороку та мають разовий характер, то право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. Тобто позивач вказаним правом вже скористався. Тому вимоги позивача щодо перерахунку і виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2008 роки не підлягають задоволенню.  

Щодо вимог позивача стосовно перерахунку і виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, то вони підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої ст. 48 Закону № 796-ХІІ і нараховувати та здійснювати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, передбаченому цим законом.  

Щодо доводів відповідача про те, що статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних сумах у межах асигнувань, у зв’язку з чим, УПСЗН Лозівської міської ради здійснювало виплати позивачу відповідно до Постанови Кабінету  Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 суд зазначає наступне.  

Згідно ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати  розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Наведене свідчить про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не встановлювався конкретний розмір соціальних виплат, а надавалось Кабінету Міністрів України право встановлювати  розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати. Цей Закон не надавав Кабінету Міністрів України права встановлювати розмір соціальних  виплат, оскільки їх розмір є визначеним ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Зі змісту Закону № 796-ХІІ також убачається, що на Кабінет Міністрів України не покладався обов’язок по зменшенню сум допомоги, встановлених Законом. Більше того, частиною 1 ст. 67 цього ж Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  Крім цього, стаття 71 Закону № 796-ХІІ прямо передбачає о собливості внесення змін до нього. В ній вказано, що дія положень Закону   № 796-ХІІ не  може  призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Оскільки в подальшому будь-яких рішень з цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону № 796-ХІІ та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік. Зміст законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливості застосування цих розмірів для реалізації положень ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину 3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796-ХІІ, є безпідставним.

Слід зазначити, що право позивача на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст.48 Закону № 796-ХІІ також випливає і із положень п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, яким встановлено, що основи соціального захисту визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні згідно ст. 75 Конституції України є парламент – Верховна Рада України. Тому посилання відповідача на застосування Постанови Кабінету Міністрів України при здійсненні виплат щорічної допомоги на оздоровлення позивачу  є безпідставними.  

Таким чином, суд вважає доведеною протиправність дій відповідача  по не виконанню приписів ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення замість органу, якому надані такі повноваження.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 50 Конституції України, ст.ст. 48, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. ст. 2, 4, 6,10,11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш  И В:  

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправними дій відповідача та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, - задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо недонарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.  

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, та провести виплату належної суми відповідно до закону, з урахуванням виплаченої суми.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на користь держави судовий збір у розмірі 8(вісім) гривень 50 копійок.  

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                                     Т.О. Каращук