справа № 2-1483/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 липня 2010 року                 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                  головуючого судді -    Скрипник К.О.,

                при секретарі -             Берко Я.В.;

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20 травня 2009 року звернувся до суду з позовом, в якому згідно уточнень вказав, що частина двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а саме кімната № 5, площею 16,2 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 17 березня 2009 року. Кімната № 4, площею 12,8 кв.м. належить на підставі договору дарування, посвідченого 14 січня 2003 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 на праві власності ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, залишив заповіт на ім’я позивача. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому частини спірної квартири. На момент смерті спадкодавця позивач був неповнолітнім, у зв’язку з чим його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично прийняли спадщину, проживали у спірній кімнаті, у якій позивач проживає по теперішній час. Згідно акту ідеальних часток КП «ДМБТІ» від 03.03.2010 року, ОСОБА_4 належить 55 /100 частин спірної квартири, а ОСОБА_2 – 45/100 частин квартири.

Позивач просив затвердити акт ідеальних часток від 03.03.2010 року, визначити частки власників квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 55/100 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позові.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Співвідповідач - Дніпропетровська міська рада у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв до суду не надходило.

Третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з’явилась, письмово просила розглядати справу у відсутність їх представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

    Судом встановлено, що частина АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 14 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. за реєстровим № 1-58 (а.с.7, 15).

Інша частина АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 березня 2009 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с.10,11).

    Згідно ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

    Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Так, згідно акту ідеальних часток  АДРЕСА_1 від 03 березня 2010 року КП «ДМБТІ» (а.с.56-57):

Спадкодавцю ОСОБА_4 належить в квартирі АДРЕСА_1:

- Житлова кімната № 5, житловою площею 16,2 кв.м.,

- І лоджія, площею 1,5 кв.м.

У загальному користуванні:

- № 1 – коридор, площею 6,4 кв.м.,

- № 2,3,9 – шафи, площею 1,3 кв.м.,

- № 6 – кухня, площею 7,6 кв.м.,

- № 7 туалет, площею 1,2 кв.м.,

- № 8 ванна, площею 2,7 кв.м., що складає 55/100 частин квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 належить в квартирі АДРЕСА_1:

- Житлова кімната № 4, житловою площею 12,8 кв.м.,

- ІІ лоджія, площею 1,8 кв.м.

У загальному користуванні:

- № 1 – коридор, площею 6,4 кв.м.,

- № 2,3,9 – шафи, площею 1,3 кв.м.,

- № 6 – кухня, площею 7,6 кв.м.,

- № 7 туалет, площею 1,2 кв.м.,

- № 8 ванна, площею 2,7 кв.м., що складає 45/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фактично, ОСОБА_4 належить 55/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.20). Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 55/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Також встановлено, що під час життя, згідно заповіту від 11 грудня 1996 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 4-3703, ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно ОСОБА_1  (а.с.41).

Відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки в порядку ст. 549 ЦК України, його батько - ОСОБА_6, як законний представник неповнолітнього на той час позивача, у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується спадковою справою ОСОБА_4 (а.с.39).

Тобто, аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивач успадкував 55/100 частин квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і тому вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 534, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 368, 370 ЦК України (в редакції 2004 року), ст.ст.  10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом – задовольнити .

Затвердити акт ідеальних часток  АДРЕСА_1 від 03 березня 2010 року КП «ДМБТІ», згідно якого:

Спадкодавцю ОСОБА_4 належить в квартирі АДРЕСА_1:

- Житлова кімната № 5, житловою площею 16,2 кв.м.,

- І лоджія, площею 1,5 кв.м.

У загальному користуванні:

- № 1 – коридор, площею 6,4 кв.м.,

- № 2,3,9 – шафи, площею 1,3 кв.м.,

- № 6 – кухня, площею 7,6 кв.м.,

- № 7 туалет, площею 1,2 кв.м.,

- № 8 ванна, площею 2,7 кв.м., що складає 55/100 частин квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 належить в квартирі АДРЕСА_1:

- Житлова кімната № 4, житловою площею 12,8 кв.м.,

- ІІ лоджія, площею 1,8 кв.м.

У загальному користуванні:

- № 1 – коридор, площею 6,4 кв.м.,

- № 2,3,9 – шафи, площею 1,3 кв.м.,

- № 6 – кухня, площею 7,6 кв.м.,

- № 7 туалет, площею 1,2 кв.м.,

- № 8 ванна, площею 2,7 кв.м., що складає 45/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                          К.О. Скрипник