Справа № 22ц-3155/2010                              Головуючий у 1 інстанції –

Категорія – цивільна                                     Козаченко В.М.

                                                                         Доповідач – Бойко О.В.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   БОЙКО О.В.

суддів:               ЛАЗОРЕНКА М.І., РЕДЬКИ А.Г.    

при секретарі: Пільгуй Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину майна та стягнення грошової компенсації вартості частки із спільного майна,    

                                                            встановив:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

     Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2010 року накладено арешт на зернозбиральний комбайн СК-5 „НИВА”, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

     В апеляційній скарзі ОСОБА_6  просив скасувати ухвалу суду.

     Апелянт зазначає, що посилання позивача та суду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду або зробить це неможливим, є припущенням та не підтверджене ніякими доказами. Заява позивача про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Також судом не враховано роз”яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9, згідно яких при вирішенні питання забезпечення позову необхідно пересвідчитись чи між сторонами дійсно виник спір та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи забезпечення не повинні перешкоджати господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність. Також суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені забезпеченням позову.

     Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду про забезпечення позову.

     Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2010 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину майна – зернозбиральний комбайн СК-5 „Нива” та стягнення грошової компенсації вартості частки із спільного майна.

     Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій посилається на те, що йому стало відомо, що відповідач має намір продати спірний комбайн і для цього шукає покупців, і у разі задоволення позовних вимог  буде неможливо виконати рішення суду.

     Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд 1 інстанції виходив з вищевикладеного та посилався на ч.3 ст.151 ЦПК України.                                                                                                                                                                                              

     З висновком суду про необхідність забезпечення позову погоджується і апеляційний суд з наступних підстав.    

     Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

     Як вбачається з позовної заяви, між сторонами виник спір з приводу права власності на зернозбиральний комбайн.                                                                      

     Враховуючи, що предметом спору є комбайн, на який позивач просить накласти арешт, суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність забезпечення позову саме таким шляхом.

     Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Ухвалою суду тільки накладено арешт на спірне майно, господарській діяльності це не перешкоджає, доказів того, що порушуються права інших осіб, суду не надано.                                      

     Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, підстави для її скасування відсутні.

     Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

                                                             ухвалив:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.                        

     Ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2010 року  залишити без змін.  

     Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.                                                                                                                

Головуючий                                        Судді: