Справа № 2-843\10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 липня 2010 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
при секретарі - Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Моторс», 3-тя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
позивач звернулась з позовом про поновлення її на посаді прибиральниці ТОВ «Паритет-Моторс», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.10.2007 р. та відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 6000 гривень.
Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтувала тим, що з 13.06.2007 р. вона працювала прибиральницею в ТОВ «Паритет Моторс». З керівником підприємства у неї була домовленість про індивідуальну зміну графіку роботи і її робочий час був встановлений до 15.00 години. 10.09.2007 р. адміністрацією підприємства було прийнято рішення щодо посилення контпролю за використанням робочого часу і вона повинна була працювати повний робочий день, що її не влаштовувало і про це вона повідомила керівника підприємства та відділ кадрів.
28.09.2007 р. начальник відділу кадрів запропонувала їй подати заяву про звільнення за власним бажанням, або ж її буде звельнено за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Вона відмовилась написати дану заяву, після чого дізналась, що на підставі наказу від 29.10.2007 р. її звільнили з роботи за прогул.
Зазначене звільнення позивач вважає незаконним.
Як зазначає ОСОБА_1 у своєму позові, даними діями керівника підприємства їй була завдана моральна шкода, оскільки в зв»язку з незаконним звільненням вона перебувала у стресовому стані, залишившись без засобів для існування, без коштів на оплату навчання, на лікування хворого батька, в зв»язку з чим загострились її хвороби і вона вимушена була пройти курс лікування.
В ході розгляду справи позивач підтримала позовні вимоги і просила суд позов задовольнити, з обставин, викладених в позовній заяві. Крім того, в ході розгляду справи позивач підтвердила, що, дійсно, з 28.09.2007 р. на роботу вона не виходила, оскільки вважала, що її було звільнено, хоча будь-яких наказів про звільнення вона не підписувала.
Трудову книжку і виплати, що повинні були бути сплачені, вона відмовилась отримувати, оскільки вважала, що її звільнення є незаконним.
Представник відповідача - ТОВ «Паритет Моторс» заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01.10.2007 р. без поважних причин і, в подальшому, до роботи не приступила, будь-яких пояснень з приводу причин її відсутності вона не надавала, в зв»язку з чим у встановленому законом порядку була звільнена з роботи на підставі наказу від 29.10.2007 р. Обставини її звільнення та здійснення виплат за невикористану відпустку та заборгованості по заробітній платі були предметом розгляду в суді, про що Голосіївським районним судом м.Києва 14.05.2008 р. було постановлено рішення і будь-яких порушень з боку підприємства встановлено не було.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились, хоча повідомлялись судом про місце, день і час розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомляли, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались, в зв»язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу № 88-к від 13.06.2007 р. «Про прийняття на роботу» була зарахована на посаду прибиральниці автосалону з продажу автомобілів «Хюндай» з випробувальним строком один місяць з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю з посадовим окладом згідно штатного розкладу на підставі поданою нею заяви.
На підставі наказу директора ТОВ «Паритет Моторс» ОСОБА_2 за № 07-23 від 01.10.2007 р. була створена комісія для вирішення питання щодо відсутності на робочому місці прибиральниці ОСОБА_1 01.10.2007 р. з 09.00 год. до 18.00 год. без поважних причин.
Про її відсутність на робочому місці та відмову надати пояснення з приводу причин відсутності були складені відповідні акти.
На підставі п.4 ст.40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.
05.10.2007 р. був виданий наказ № 208-к про звільнення прибиральниці автосалону ОСОБА_1 з роботи з 05.10.2007 р. за прогул без поважних причин 01.10.2007 р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
08.10.2007 р. наказ № 208-к від 05.10.2007 р. про звільнення ОСОБА_1 був визнаний недійсним.
В матеріалах справи містяться листи керівника підприємства ТОВ «Паритет-Моторс» на адресу ОСОБА_1, які надсилались після скасування наказу про звільнення від 05.10.2007 р., про необхідність надання пояснень щодо причин звільнення.
В подальшому, 29.10.2007 р. підприємством був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці автосалону за прогул без поважних причин 01.10.2007 р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Судом встановлено, що трудова книжка та всі виплати, які необхідно було здійснити позивачу при звільнені не були виплачені, оскільки ОСОБА_1 відмовилась їх прийняти.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки, як зазначила сама позивачка, вона не бажала забирати трудову книжку і отримувати виплати при звільненні, оскільки вважала його не законним.
12.11.2007 р. Прокурором Голосіївського району м.Києва був внесений припис директору ТОВ «Паритет Моторс» про усунення порушень вимог чинного законодавства про оплату праці, а саме вжиття заходів для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі в розмірі 463 гривні та компенсації за відпустку в розмірі 99 гривень, які не були їй виплачені при звільнені.
За результатами розгляду даного припису Прокурору Голосіївського району м.Києва була надана відповідь про те, що кошти, що належать до виплати ОСОБА_1 знаходяться на депонентному рахунку банку, однак остання відмовляється їх отримати в добровільному порядку.
Зазначені обставини також досліджувались при розгляді Голосіївським районним судом м.Києва справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Паритет-Моторс» про стягнення заборгованості по запробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. 14.05.2008 р. у даній справі було постановлено рішення, на підставі якого у задоволені позову було відмовлено.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідно до інформації відділу кадрів її було звільнено 28.09.2007 р., в зв»язку з чим вона вважала себе звільненою і до роботи 01.10.2007 р. не приступила, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і не доведені жодними доказами.
Будь-які накази про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 28.09.2007 р. керівником підприємства не видавались.
Надаючи пояснення, позивач підтвердила, що з наказами про звільнення її не ознайомлювали, акти про відмову від підпису в наказі про звільнення, не складалось.
Враховуючи викладене, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких порушень з боку відповідачів при її звільненні встановлено не було.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Моторс», 3-тя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування соральної шкоди – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання зави про апеляційне оскарження.
Суддя: