ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-3553/10/1770
10 серпня 2010 року 14год. 29хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Микулін І.М.
відповідача: представник Александрович О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доТовариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр".
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що згідно наданого відповідачем до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у звітному періоді склала 169 осіб.
На виконання ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємство зобов’язане створити 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Проте, відповідачем у звітному періоді до виконання нормативу не працевлаштовано три особи –інваліди, за що він, на думку представника відповідача, повинен самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат штатних працівників, що становить грн. Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" цього не зроблено, то йому нарахована пеня в сумі 2580,16 грн. Таким чином загальна сума заборгованості склала 100326,91 грн.
Відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що на початку 2009 року звертався в Сарненський районний центр зайнятості з метою сприяння в підборі і направленні для працевлаштування інвалідів на товариство. Для цього подавались звіти про наявність вакансій. Окрім того, проводилась робота щодо залучення інвалідів на товариство. Вважає, що відповідачем приймались всі міри для залучення інвалідів до праці.
У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно наданого відповідачем 09.02.2009 року до відділення Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у звітному періоді склала 169 осіб.
Поняття робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 року, і розуміється як місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону відповідачем визначений норматив кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 року у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а саме за січень-червень 2008 року - 6 робочих місць, та за липень-грудень 2009 року - 7 робочих місць.
Згідно вищевказаного по тексту судової постанови звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ), середньооблікова численність інвалідів - штатних працівників зайнятих на робочих місцях відповідача складає 4 особи.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача у 2009 році становила 32582,25 грн.
За не зайняті три робочих місця позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" нарахована адміністративно-господарська санкція в сумі 97746,75 грн. та пеня в сумі 2580,16 грн. (п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767), які відповідач повинен був сплатити до 15 квітня 2010 року.
Згідно звітів про наявність вакансій станом на 08.01. 2009 року (а. с. 32), 11.02.2009 року (а. с. 33), 03.03.2009 року (а. с. 64), 03.04. 2009 року (а. с. 35), 03.05.2009 року (а. с. 36), 03.06.2009 (а. с. 37), 08.07.2009 (а. с. 38), 04.08.2009 року (а. с. 39), 03.09.2009 року (а. с. 40), 03.10.2010 року (а. с. 41), 04.11.2009 року (а. с. 42), 04.12.2009 року (а. с. 43) поданих товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" до Сарненського районного центру зайнятості Рівненської області, було встановлено кількість вакантних робочих місць для окремих категорій громадян, тобто інвалідів.
Таким чином, із звітів відповідача станом на 2009 рік вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „Вирівський кар'єр” належним чином (відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70), інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу в направленні йому інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Позивачем не надано до суду доказів щодо направлення для працевлаштування державної службою зайнятості на підприємство інвалідів або щодо звернення інваліда безпосередньо на підприємство та відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" було належним чином створено три робочих місця для працевлаштування інвалідів та вжито всіх необхідних заходів щодо такого працевлаштування, а тому підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця відсутні.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з підстав їх необґрунтованості.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстави для застосування вимог статті 94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позивачу - Рівненському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.
Постанова складена в повному обсязі 11.08.10р.