ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-3294/10/1770
28 липня 2010 року 11год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: представник Ферік Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Рівненська районна державна адміністрація
про оскарження рішення та зобов"язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
Позивач –ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Рівненської районної державної адміністрації про оскарження рішення № 2024/01-37/10 від 09.06.2010 року та зобов’язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на ведення садівництва на земельній ділянці площею 4,14 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5624681500050220058, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області та належить ОСОБА_1 на праві власності. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки, розташованої на території Великожитинської сільської ради за межами населеного пункту розміром 4,14 га для ведення особистого селянського господарства. Користуючись своїми правами, позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.05.2010р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, а саме під індивідуальне садівництво, однак, відповідач не розібрався по суті справи, та на думку позивача, допустивши підміну понять, відмовив йому у задоволенні його заяви керуючись вимогами п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України. Позивач вважає відмову відповідача безпідставною, оскільки, фактично він не збирається міняти цільове призначення землі, а саме її категорію, а лише форму ведення сільськогосподарської діяльності, що полягає в переході від ведення рільництва до садівництва, а тому просив відповідача надати дозвіл на зайняття садівництвом, для чого потрібно було лише змінити вид сільськогосподарської діяльності, а не цільове призначення землі, в зв’язку з чим і звернувся до суду з позовною заявою в якій просить скасувати рішення відповідача та зобов’язати надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на ведення садівництва на вказаній земельній ділянці.
Представник відповідачів подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав. В заперечення позовних вимог зазначив, що станом на липень місяць поточного року п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України (зі змінами та доповненнями), до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок землі, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до Закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а тому вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Суд виходив з наступного.
Позивач на підставі акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 287693, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 03.07.2007р. за кадастровим номером 5624681500050220058 є власником земельної ділянки, розташованої на території Великожитинської сільської ради за межами населеного пункту розміром 4,14 га для ведення особистого селянського господарства. Дану земельну ділянку позивач отримав у власність згідно договору купівлі-продажу від 26 грудня 2006 року №5433 та №5435. Користуючись своїми правами, позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.05.2010р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, а саме під індивідуальне садівництво, однак, відповідач не розібрався по суті справи і, допустивши підміну понять, відмовив йому у задоволенні його заяви керуючись вимогами п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України. Суд вважає відмову відповідача безпідставною, оскільки, фактично позивач не збирається міняти цільове призначення землі, а саме її категорію, а лише форму ведення сільськогосподарської діяльності, що полягає в переході від ведення рільництва до садівництва.
На підставі договору купівлі-продажу №№ 5433, 5435 від 26 грудня 2006 року позивачем було придбано земельну ділянку загальною площею 4,14 га на території Великожитинської сільської ради за межами населеного пункту та отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.
На заяву позивача від 27 травня 2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на ведення садівництва, відповідачем надано лист-відповідь від 9 червня 2010 року за № 2024/01-37/10, яким відмовлено позивачу в його проханні згідно п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України.
Пунктами 1, 2 статті 18 Земельного Кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно статті 19 вказаного Кодексу, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Пунктами 1 та 2 статті 20 цього ж Кодексу встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно із пунктом 3 статті 1 Земельного Кодексу України встановлено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
В силу статті 22 цього ж Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва, сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Відповідно до ч. 2 цієї статті, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Частина 3 даної статті передбачає, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення, особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян - для ведення підсобного селянського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. В силу ч.4 даної статті землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Відповідно до пункту 15 Перехідних Положень Земельного Кодексу України, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Проте, земельна ділянка загальною площею 4,14 га на території Великожитиниської сільської ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, набута внаслідок цивільно-правових угод (договорів купівлі-продажу від 26 грудня 2006 року за №№ 5433, 5435) і не була виділена позивачу ні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ні в натурі як власнику земельної частки (паю).
Стаття 81 Земельного Кодексу України, якою регламентується право власності на землю, передбачає різні форми його набуття, яке у подальшому і визначає відповідний статус землі. Зокрема, як окремі підстави зазначається і придбання за договором купівлі-продажу.
Таким чином, вимоги п.15 Перехідних Положень Земельного Кодексу України не поширюються на земельні ділянки, набуті за цивільно-правовими угодами, незалежно від того, який статус вони мали до набуття, оскільки про це в указаній нормі не зазначено. Установлені обмеження торкаються лише певних земель і не поширюються, наприклад, на землі сільськогосподарського призначення та передані у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Будь-які роз’яснення указаної норми, які б дозволяли розуміння її в іншому контексті –відсутні.
Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав на землю.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Таким чином вимоги позивача є обґрунтованим і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, суд присуджує усі понесені позивачем документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Рівненської районної державної адміністрації № 2024/01-37/10 від 09.06.2010 року.
Зобов’язати Рівненську району державну адміністрацію надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на ведення садівництва на земельній ділянці площею 4,14 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5624681500050220058, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області та належить ОСОБА_1 на праві власності.
Присудити на користь позивача - ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Комшелюк Т.О.
Постанова складена в повному обсязі 29.07.2010 року