Справа № 22ц-3372/2010                            Головуючий у 1 інст. – Соловей В.В.    

                                                                      Доповідач – Лазоренко М.І.

                                            У   Х   В   А   Л   А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого – судді  Бойко О.В.

                        Суддів – Лазоренка М.І., Редьки А.Г.

                        При секретарі –  Пільгуй Н.В.

           Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області  від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов”язання здійснити перерахунок пенсії та її виплату,-

                                                   в с т а н о в и в:

              Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково, визнано бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області  щодо невиплати пенсії  ОСОБА_1 у підвищеному розмірі за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року  неправомірною, зобов”язано управління Пенсійного фонду України в Козелецькому  районі  провести перерахунок пенсії ОСОБА_1  з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

          Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі в апеляційній скарзі просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області  скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме Закони України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та „Про соціальний захист дітей війни”.

           Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

          По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Козелецькому районі, отримує пенсію за віком та, відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни. Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 р. у справі № 1-28/2008 щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, діє в редакції, що діяла до 1 січня 2007 р., передбачено, що дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача ґрунтується на нормах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.          

                Доводи апелянта щодо неможливості застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , при вирішенні даного спору не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Для встановлення розмірів  мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком, згідно з положеннями ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, застосовується прожитковий мінімум. Іншими чинними Законами України розмір мінімальної пенсії за віком не встановлений, а тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної  пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Положення ч.3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії з віком) для обчислення підвищення пенсії особі, яка має статус дитини війни.

             Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”  доплат до пенсії не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті надбавки, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних коштів.

             Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку, що  судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308,  313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

                                                    у х в а л и в:

             Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі відхилити, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2010 року -  залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з дня її винесення і оскарженню не підлягає.

    Головуючий:                                               Судді: