Справа № 22-ц–6545/2010                                              Головуючий у 1 інстанції Шевченко І.І.

Категорія 01, 57                                                                Доповідач Лащенко В.Д.

       РІШЕННЯ

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року колегія  суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

 Головуючого судді:             Лащенка В.Д.,

 суддів:                                    Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,

 при секретарі:                       Михайлюку М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду  Київської області від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсій неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області, починаючи з 01 січня 2008 року провести перерахунок державної пенсії та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячно нарахування та виплату пенсій згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячну виплату додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих, актів України» та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 р.» мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області проводити перерахунок пенсій та їх щомісячну виплату з урахуванням положень ч. 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок проводити з мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний Бюджет України на момент виплати, звільнити його від сплати судових витрат, як інваліда 2 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, першої категорії, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кагарлицького районного суду  Київської області від 26 травня 2009 року вказаний позов задоволено.

   Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду в Кагарлицькому районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсій неправомірними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області починаючи з 01 січня 2008 року провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячно нарахування та виплату пенсій згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячну виплату ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 р.»мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення Кагарлицьким районним судом Київської області норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, є інвалідом другої групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, віднесеного до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді:  а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій  групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

ОСОБА_1, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував пенсію та додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 50 та 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України                                      (ст. 113 Конституції України).

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України  № 1 від 03.01.2002 року   "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим  категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , суперечить вимогам ст. 50 та 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається  КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.

Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 та 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.

Рішення Конституційного Суду України  є обов’язковим до виконання на всій території України.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).  

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).  

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).  

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним,  а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.  

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач отримав право на державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року, тобто з часу вказаного в позовних вимогах.

Суд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, прийшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог,  починаючи з 01 січня 2008 року, оскільки тільки з 22 травня 2008 року рішення Конституційного Суду України  набрало чинності.

За таких підстав апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду  Київської області від             26 травня 2009 року  підлягає  частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції  зміні в частині проведення перерахування та виплат.

    Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до цього  судовому захисту підлягають лише порушені права, не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому.

В зв’язку з наведеним, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині проведення перерахування та виплат та виключенням з резолютивної частини постанови посилання щодо подальшого перерахунку пенсії позивачу.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИ Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Кагарлицького районного суду  Київської області від 26 травня 2009 року змінити в частині проведення перерахування та виплат.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та виплату заборгованості державної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та виплату заборгованості додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Виключити з резолютивної частини  постанови посилання щодо  подальшого зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі   проводити щомісячну виплату ОСОБА_1 додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 р.» мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати, а також проводити щомісячно нарахування та виплату пенсій згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: