Справа № 2-2835

2010 року

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшової О.І., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Рішенням суду від 19 липня 2010 року по даній цивільній справі відмовлено в позові ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасовий об’єкт торгівлі – металевий торговий павільйон продовольчих товарів загальною площею 29 кв.м., розташований в районі будинку АДРЕСА_2

При розгляді даної цивільної справи судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 у віці 51 років.

До майна померлої ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 1445/2006 (а.с. 90-113).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 29 травня 2007 року державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К. були видані два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на ім’я її дочки ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складається з: квартири АДРЕСА_1, та грошового внеску з відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходиться на зберіганні у Ялтинському відділенні № 4549 Державного Ощадного Банку України за рахунком НОМЕР_1 (а.с. 110, 111).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори з заявою від 15 січня 2008 року про видачу їй свідоцтва про право власності на торговий павільйон продовольчих товарів (загальною площею 29 кв.м) по АДРЕСА_3 якій належав її матері ОСОБА_3 (а.с. 115, 116).      

На вищевказану заяву 17 березня 2008 року завідуючою Першої Ялтинської державної нотаріальної контори до адреси ОСОБА_1 було повідомлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Як встановлено судом, 07 травня 2001 року між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_3 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення павільйону громадського харчування з літньою площадкою, розташованого по АДРЕСА_4 площею 28 кв.м. за 500 гривень (а.с. 48-49).

25 лютого 2002 року на ім’я власника ПП ОСОБА_3 Управлінням головного архітектора Ялтинського міського виконавчого комітету був складений паспорт торгового павільйону з літньою площадкою (а.с. 50-51).

Згідно рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 14 грудня 2001 року № 458 «Про затвердження переліку тимчасово існуючих торговельних кіосків та павільйонів на 2002 рік по м. Ялта», від 31 березня 2003 року № 115, від 15 березня 2004 року № 42, від 17 листопада 2006 року № 1853 «Про організацію роботи мілкороздрібної торгової мережі та відкритих площадок ресторанного господарства на території м. Ялта» затверджене розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_5 приватного підприємця ОСОБА_3 (а.с. 63-64, 57-59, 55).  

У силу ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року, оскільки цивільні правовідносини щодо купівлі-продажу торгового павільйону виникли до введення в дію нового ЦК), - нотаріальне посвідчення угод обов'язково лише у випадках, зазначених в законі.

Судом було достовірно встановлено, що придбаний ОСОБА_3 торговий павільйон є тимчасовою спорудою, об’єктом торгівлі по АДРЕСА_5 нежитловий, а також ні є нерухомим майном.

При таких обставинах, суд вважає, що для угоди купівлі-продажу спірного майна досить було простої письмової форми. Закон не вимагав тоді щоб така угода була засвідчена нотаріально. Крім того, тимчасова споруда не підлягає державної реєстрації, тому як зміна власника цього майна можлива без перереєстрації права власності.

Частинами 1, 3 статті 1296 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що для торгового павільйону, який є тимчасовою спорудою та не підлягає державної реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов’язковим.

Правомочність спадкоємця ОСОБА_6 визнається усіма юридичними особами, вона, як суб’єкт підприємницької діяльності, ким вона є згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 26 червня 2003 року (а.с. 76), використовує тимчасовий торговий павільйон для здійснення підприємницької діяльності, Відділом споживчого ринку та реклами Ялтинської міської ради 26 червня 2007 року за № 57 (а.с. 21) та 26 травня 2010 року за № 88/1 їй наданий дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі – торгового павільйону з реалізації продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_5 вона сплачує єдиний податок на підприємницьку діяльність (а.с. 78-82), вносить орендну плату за землю.

Таким чином, суд, дослідивши всі докази і обставини, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, не заснований на законі, в зв'язку із чим, їй в позові було відмовлено.        

Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_1, як суб’єкт підприємницької діяльності, зверталася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання за нею права власності на торговий павільйон продовольчих товарів загальною площею 29 кв. м., розташований по АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2007 року позов був задоволений. Однак, виконавчим комітетом Ялтинської міської ради була подана апеляційна скарга на вказане рішення Господарського суду АРК, яка ухвалою Севастопольського Апеляційного господарського суду від 08 листопада 2007 року задоволена частково, рішення Господарського суду АРК від 11 вересня 2007 року скасоване, провадження у справі припинено, тому що спір не підлягав вирішенню в господарських судах.

Як вбачається з наданої суду ухвали Севастопольського Апеляційного господарського суду від 08 листопада 2007 року, виконавчий комітет Ялтинської міської ради в своїй апеляційній скарзі просив відмовити в позові СПД ОСОБА_1 з тих підстав, що Господарський суд АРК помилково визнав право власності СПД ОСОБА_1 на тимчасову споруду, оскільки п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 встановлено, що тимчасова споруда реєстрації не підлягає.  

Однак, при розгляді даної цивільної справи в суді представник відповідача Ялтинської міської ради ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності (а.с. 114), позов ОСОБА_1 визнав, просив його задовольнити.

    Разом з тим, оскільки визнання представником відповідача позову суперечить вимогам Закону, він діяв не в інтересах територіальної громади, а в інтересах третіх осіб, це не було прийнято судом.

    Тому суд вважає за необхідне звернути увагу Ялтинського міського голови ОСОБА_8 на вищевикладені обставини для прийняття мір реагування .

На підставі викладеного, керуючись ст. 211 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

    Про викладене в окремій ухвалі довести до відома Ялтинського міського голови ОСОБА_8 для вжиття заходів реагування.

    Про вжиті заходи реагування протягом одного місяця з дня надходження окремої ухвали повідомити суд.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіці Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ