КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А № 33-228
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Суслов М.І ., з участю секретаря судового засідання Логвін І.О., в присутності правопорушника ОСОБА_1 ., розглянувши апеляцію останнього на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Салоїд Н.М . від 18 травня 2010 року про накладення на останнього адміністративного стягнення , -
в с т а н о в и в:
цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницького, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, невійськовоповинниго, одруженого, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, працюючого робітником ТОВ „Глобо ЛТД”, на ст. Богданівні Хмельницького району, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 14 березня 2010 року о 22 год. 35 хв. в с. Масівці Хмельницького району керував автомобілем марки „ВАЗ 2106”, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння (почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
В поданій апеляції, ОСОБА_1 просить змінити постанову суду, замінивши стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на громадські роботи. При цьому вказує, що при винесенні рішення судом не в повній мірі враховано особу порушника, його майновий стан, а також обставини, що пом’якшують відповідальність Зокрема він щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав вину, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання і роботи, в нього на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей і дружина, яка знаходиться в відпустці по догляду за дитиною, крім того автомобіль єдина можливість добиратися на роботу.
Заслухавши апелянта на підтримку доводів своєї скарги, перевіривши і вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши вимоги останнього поряд з сукупністю інших наявних доказів його вини у скоєному правопорушенні, вважаю її такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини вчиненого порушення ОСОБА_1 ПДР підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 14.03.2010 року (а.с.1), згідно якого вбачається, що у вказаний день о 22 год. 35 хв. в с. Масівці Хмельницького району він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння рук). Від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп’яніння відмовився.
Крім того, при складанні протоколу він особисто відмітив, що випив 100 гр. горілки, а потім відразу керував автомобілем і від проходження експертизи відмовляється.
Відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп’яніння зафіксована в присутності двох свідків – понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою в стані сп'яніння, а так само її ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є адміністративним проступком і тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Проаналізувавши вказані докази у їх сукупності суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому порушенні п. 2.5. ПДР України, наклавши на нього стягнення відповідно до вимог ст. 130 ч.1 КУпАП.
Разом з тим, доводи правопорушника про обрання щодо нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік без належного врахування судом обставин, які пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, заслуговують на увагу.
Так, судом всупереч загальних правил накладення стягнення, регламентованих ст.ст. 33-35 КУпАП, ОСОБА_1 належним чином не вмотивовано призначення адміністративного стягнення саме у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, хоча санкція ст. 130 ч.1 КУпАП передбачає і інші види стягнень.
Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, у нього на утриманні перебуває дружина і малолітній син, а також малолітня донька від першого шлюбу, він утримує їх. Сам правопорушник працює., позитивно характеризується по місцю роботи і проживання, а автомобіль - є єдиним способом добиратися на роботу, яка є позмінною.
Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 обрано адміністративне стягнення, є альтернативною, що давало можливість місцевому суду застосувати до нього, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім позбавлення права керування транспортними засобами, або ж громадські роботи, або ж адміністративний арешт.
В апеляційній скарзі правопорушник просить застосувати до нього за вчинене правопорушення адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, посилаючись при цьому на вищенаведені обставини, які об’єктивно характеризують його як особистість та підтверджують важкий матеріальний стан сім’ї, в якій він проживає.
Заміна призначеного місцевим судом адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на інше стягнення, яке передбачене в санкції вказаної частини статті Закону, за якою притягується до відповідальності особа, узгоджується з загальними засадами застосування такого з метою виховання особи, яка вчинила адмінправопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, така заміна не буде суперечити вимогам частини дев’ятої ст. 294 КУпАП і ґрунтуватиметься на об’єктивності, законності та справедливості в прийнятті рішення в конкретному випадку.
Одночасно з наведеним, при обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт слід врахувати крім обставин, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення ще й обставини, коли він, при його скоєні, усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності та передбачав можливість настання шкідливих наслідків (ст. 10 КУпАП), що зобов’язує апеляційну інстанцію призначити його в максимальному розмірі.
За таких обставин з врахуванням цілої низки матеріалів, які в повному обсязі підтверджують, з однієї сторони, вину ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України, а з іншої – суттєво пом’якшують її, вважаю за необхідне змінити постанову місцевого суду в частині обрання щодо нього адміністративного стягнення.
З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП,-
п о с т а н о в и в:
постанову Хмельницького міськрайонного суду від 18 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення адміністративного стягнення змінити, задовольнивши апеляційну скаргу останнього.
Стягнення, призначене йому місцевим судом за ст. 130 ч.1 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, замінити громадськими роботами на строк 50 (п’ятдесят ) годин.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області /підпис/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов