< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.06.10Справа №2а-1471/10/2770
м. Севастополь
12 год. 20 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Водяхіна С.А.;
при секретарі - Єньшиній Н.Б.,
за участю:
представника позивача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі - Куденко Олександра Володимировича, службове посвідчення УСВ № 006369 від 04.01.2008 р., інспектор СГРФО, довіреність від 17.05.2010 р. № 7/1372
відповідача: ОСОБА_2, громадянина республіки Туреччина, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, дійсний до 09.03.09 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території держави,
ВСТАНОВИВ:
Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі звернулося до суду з адміністративним позовом про примусове видворення за межі держави України громадянина республіки Туреччина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 з забороною подальшого в’їзду на територію України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтував вимоги тім, що ОСОБА_2 є громадянином Туреччини, порушив Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, у добровільному порядку рішення про видворення не виконав і продовжує перебувати в Україні, порушуючи тим самим встановлений порядок перебування, в зв’язку з чим і виникла необхідність примусового видворення іноземця.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, та не заперечував проти їх задоволення, та видворення за межи України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про міліцію", міліція в Україні - є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію", міліція до своїх завдань зобов’язана контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, контроль за дотриманням вимог цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють в межах своєї компетенції органи міграційної служби у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки та Державної прикордонної служби.
Зазначені структури віднесені до категорії правоохоронних органів, які здійснюють управління у закріплених за ними сферах, тобто реалізують надані їм управлінські функції, зокрема - видворення іноземців та осіб без громадянства.
Встановлено, що 25.09.2008 року громадянин Туреччини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 від 10.09.2008 р., виданий МЗС Туреччині, тимчасово прибув на територію України з метою відпочинку за гостевою візою терміном дії до 08.02.2009 року, останнє місце перебування: АДРЕСА_1.
Термін перебування відповідача на території України закінчився 08.02.2009 р. Проте, відповідно до вимог п. 27 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, за продовженням терміну перебування на території України, ОСОБА_2 до територіальних органів внутрішніх справ не звертався та був двічі притягнутий Нахімовським районним судом м. Севастополя до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 203 КпАП України.
26.10.2009 р. Управлінням МВС України в м. Севастополі було прийнято рішення про видворення відповідача, на підставі якого він був зобов’язаний покинути територію України в термін до 30.10.2009 р. (а.с. 4). Однак до цього часу ОСОБА_2 у добровільному порядку не виїхав і продовжує перебувати на території України.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку.
Із ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в України", Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод випливає: 1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. 2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. 3. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. 4. Права, викладені в п. 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Факт порушення встановленого порядку перебування на території України ОСОБА_2 підтверджується поясненнями представника позивача, копією рішення УМВС України в м. Севастополі від 26.10.2009р. про зобов’язання відповідача покинути територію України, паспортом відповідача.
Крім того, відповідач в судовому засіданні визнав позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 8 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Згідно ч. 5 ст. 32 зазначеного Закону примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Таким чином, громадянин Туреччини ОСОБА_2 після прийняття рішення Управління МВС України в м. Севастополі про його видворення з України в строк до 30.10.2009 р. ухиляється від виїзду з України, що, відповідно до ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців й осіб без громадянства", дає суду підстави для його примусового видворення за межі України.
У випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, до них відповідно до ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Вказаною статтею визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав: якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Аналізуючи норми ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", вбачається, що суд не має права вирішувати вимоги про заборону іноземцю та особі без громадянства подальшого в'їзду на територію України на строк до п'яти років, оскільки ці питання вирішують органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служба безпеки України.
Тому, позовні вимоги в частині заборони подальшого в'їзду на територію України на строк до п'яти років не підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 2 ст. 51 КАС України, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 136 КАС України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
З врахуванням зазначеного, визнання позову відповідачем, аналізу законодавства, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України повний текст постанови складений та підписаний 29.06.2010 р.
Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі задовольнити частково.
2. Примусово видворити за межі держави України громадянина республіки Туреччина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя < підпис > С.А. Водяхін
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >