< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.06.10Справа №2а-1192/10/2770
м. Севастополь
10 год. 23 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Водяхіна С.А.;
при секретарі - Єньшиній Н.Б.,
представника позивача: Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - Мішуткіна Михайла Вікторовича, довіреність від 14.10.2009 р. № 7731/10,
представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" - Коломаченко Галини Петрівни, довіреність від 14.06.2010 р. № 02/29,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" про стягнення заборгованості орендної плати за землю в сумі 992075,80 грн.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем вимог законодавства щодо порядку та термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідач не погодився позовними вимогами, надав суду заперечення проти адміністративного позову, у яких зазначив, що позивачем при розрахунку суми позову не враховано сплата відповідачем у січні 2009 року платежів за оренду землі у сумі 164800,00 грн., не врахувавши зазначеного платежу позивачем неправомірно завищена сума позову.
Також, відповідач посилаючись на п. 1.6. ст. 1, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказує, що оскільки сума податкового боргу відповідача є узгодженою, позивач повинен застосовувати та вже здійснює до відповідача заходи направлені на погашення заборгованості, що передбачені ст. 10 зазначеного Закону. З таких обставин, відповідач вважає, що примусове стягнення податкового боргу у судовому порядку призведене до подвійного стягнення, а тому, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом по сплаті орендної плати за землю у сумі 901678,73 грн.
Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов з урахуванням зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченнях проти адміністративного позову та у доповненнях до заперечень проти адміністративного позову, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморверф" зареєстровано у Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя як юридична особа 31.07.1996 р. (а.с.4-5), знаходиться на обліку як платник податків у Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя з 08.08.1996 р.(а.с. 6), та знаходиться на обліку у Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя як платник окремих видів податків –орендна плата за землю державної та комунальної власності (а.с. 7).
12.04.2006 між Інкерманською міською Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севморверф" укладений Договір оренди землі № 12/06-З відповідно до умов якого, згідно з Рішенням Інкерманської міської Ради № 24/536 від 23.12.2005, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморверф" приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 9,0652 га для обслуговування будівель та споруд виробничо-майнового комплексу, що знаходиться по Сімферопольському шосе, 36 у місті Інкерман Балаклавського району м. Севастополя (а.с. 14-17).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що договір укладений на 50 років.
Актом прийому-передачі від 12.04.2006, підписаним сторонами, зазначена земельна ділянка передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Севморверф".
Згідно ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно законам України покладений обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Підпунктом 1.2 та 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що:
- податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
21.01.2009 року відповідачем до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якого сума орендної плати за 2009 рік складає 973209,63 грн., щомісячний платіж за січень-листопад складає 81100,80 грн., за грудень 81100,83 (а.с.10).
01.02.2010 позивачем подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якого сума орендної плати за 2010 рік складає 1030629,00 грн., де щомісячний платіж складає 85885,75 грн. (а.с. 12).
Таким чином, податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік самостійно узгоджені відповідачем 21.01.2009 року, а за 2010 рік - 01.02.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється, зокрема із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Стаття 17 Закону України «Про плату за землю», визначає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону, якщо узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків в строк, то вона признається сумою податкового боргу платника податків.
Проте, відповідач, свого обов’язку щодо сплати суми самостійно узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у встановленому законодавством порядку та в строки - не виконав, самостійно визначену у податкових деклараціях суму податкового зобов’язання - не сплатив.
Згідно підпунктів 6.2.1, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Відповідно до підпунктів 6.2.3 та 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону, ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя були направлена перша податкову вимога № 1/163 від 04.12.2008 року, згідно з якою, загальна сума податкового боргу відповідача станом на 04.12.2008 року склала 77890,63 грн. (в тому числі: за основним платежем –64411,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –13478,66 грн.), яка була вручена відповідачу 15.12.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивачем направлена відповідачу другу податкову вимогу № 2/5 від 14.01.2009, згідно з якою, загальна сума податкового боргу відповідача станом на 14.01.2009 року склала 143337,84 грн. (в тому числі: за основним платежем –129811,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –13478,66 грн.), яка була вручена відповідачу 19.01.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв’язку з непогашенням відповідачем податкового боргу позивачем на підставі п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняте рішення № 7 від 19.02.2009 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, а також проведений опис активів за актом опису № 3 від 15.09.2009 року, відповідно до якого було описано активів відповідача на загальну суму 611171,96 грн.
Проте податковий борг відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не був погашений, а навпаки збільшився.
З врахуванням сум орендної плати, сплачених відповідачем самостійно, стягнутих з відповідача за Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24.06.2009 року у справі № 2а-681/09/27770, зменшення позивачем суми позовних вимог, сума податкового боргу, яку просить стягнути позивач, складає 901678,73 грн.
Зокрема сума податкового боргу відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності складає 901678,73 грн., у тому числі:
- за квітень - грудень 2009 року - 729907,23 грн.;
- за січень - лютий 2010 року - 171771,50 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи податковий борг відповідача по сплаті орендної плати за землю у сумі 901678,73 грн. самостійно відповідачем не був погашений.
Наявність податкового боргу у сумі 901678,73 грн. підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема розрахунком суми позову, обліковою карткою платника податків ТОВ "Севморверф" та відповідачем не оспорюється.
Відповідач ґрунтує свої заперечення проти позову на положеннях п. 1.6. ст. 1, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та наголошує на тому, що оскільки сума податкового боргу відповідача є узгодженою, то позивач повинен застосовувати та вже здійснює до відповідача заходи направлені на погашення заборгованості, що передбачені ст. 10 зазначеного Закону.
Суд не може погодитися з такою позицією відповідача про неможливість застосування, такого способу примусового погашення податкового боргу, як звернення позивача до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу, зокрема.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, обов'язковими чинниками для набуття податковим зобов'язанням статусу податкового боргу є його узгодження у визначеному законом порядку та несплата у встановлений законом строк.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає заходи, які можуть бути застосовані податковим органом до платника податку як з метою добровільного погашення ним податкового боргу так і заходи, пов'язані з примусовим стягненням боргу за рахунок активів платника податків, в тому числі і шляхом звернення до суду.
За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Таким чином, у разі виникнення податкового боргу законодавець передбачив, що борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду. При чому пунктом 1.6 ст. 1 Закону України визначив, що примусове стягнення (звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу) не потребує попереднього узгодження платником податків суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Зі змісту статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що зазначеною статтею врегульовані процедури продажу активів, що перебувають у податковій заставі.
При цьому, а ні стаття 3, а ні стаття 10 зазначеного Закону не ставить в залежність право податкового органу на звернення до суду тільки після вжиття податковими органами заходів з продажу активів, що перебувають у податковій заставі.
Крім того, згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до функцій державних податкових інспекцій віднесене подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Положеннями п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено право органів державної податкової служби стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Статтею 50 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморверф" в установленому законодавством порядку та строки, не сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 901678,73 грн., наявність податкового боргу у зазначеному розмірі не оспорює, суд вважає, що Державна податкова інспекція Балаклавському районі м. Севастополя правомірно звернулась до суду з вимогою про стягнення зазначеного податкового боргу, тобто на підставі та в межах повноважень, встановлених законом.
Таким чином, враховуючи наявність у відповідача несплаченого податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 901678,73 грн., уточнені позовні вимоги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" про стягнення вказаного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України повний текст постанови складено та підписано 05.07.2010 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ЄДРПОУ 23664754, розрахункові рахунки № 26002945231544, № 26003945231543, № 26004945231542, № 26005945231541 в СФ АКБ "УСБ" м. Севастополь, МФО 324195; № 2600200035146, № 2600800015146, № 2600102885146, № 2600001885146, № 2606601885146 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Севастополь, МФО 384986; № 260040212001 СФ ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" м. Севастополь, МФО 384812; № 2604510468, № 2606010517, № 2606410641, № 2606510642, № 2606710468, № 2600110468, № 2600810641, № 2600910642, № 2600410517 у ВАТ Банк "Морський" м. Севастополь, МФО 324742; № 26063254385001, № 26057254385051, № 26006254385002, № 26008254385022 у СФ Приватбанку м. Севастополь, МФО 324935) податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 901678,73 грн. на користь Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на розрахунковий рахунок 33213812700003, одержувач Інкерманський місцевий бюджет, код платежу 13050200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035629, банк одержувача: УДК м. Севастополя.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя < підпис > С.А. Водяхін
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >