ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року 17:18 Справа № 2а-3612/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача Батій С.С., представника відповідача Горобченка В.В. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРОН»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання незаконними дій суб’єкту владних повноважень та скасування акту,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРОН» (далі – позивач або ТОВ «МАРОН») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя незаконними та скасувати акт №193 від 25.05.2010 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН», зобов’язати відповідача видати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН». В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зазначена відповідачем в акті №193 від 26.05.2010 нормативна підстава для постановлення оскаржуваного рішення, а саме п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає анулювання свідоцтва платника ПДВ з причини «встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов’язання», а посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р є безпідставними, оскільки воно втратило чинність до прийняття оскаржуваного рішення на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову.
Відповідачем надані письмові заперечення, в яких зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ є п.п. «в» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за результатами автоматизованого співставлення встановлено факти декларування податкових зобов’язань менше, ніж податкового кредиту за період: квітень 2010 р. на суму 233934 грн. 96 коп. Ніяких пояснень відносно причин не декларування та не сплати податкових зобов’язань позивачем не надавалось і тому у відповідача були всі підстави, передбачені законодавством для винесення акту про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у письмових поясненнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ТОВ «МАРОН» є платником податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100260467 від 22.12.2009 р.)
26.05.2010 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя складено Акт №193, в якому прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – ТОВ «МАРОН».
Листом від 05.07.2010 р. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя повідомила позивача про те, що зазначені в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість дати, а саме: про анулювання реєстрації, складання акта та затвердження акта датовані 26.05.2010 р. вважати 25.05.2010 р.
Суд приймає до уваги вказаний лист.
Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється «Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429 (далі – «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»).
Відповідно до п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо:
а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в ст.6 та ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру (п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»).
Як вбачається з акту №193 від 25.05.2010 та пояснень представника відповідача, анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість було здійснено на підставі п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а саме: органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом з’ясовано, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини визначені п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов`язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Конструкція п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині «або з будь-яких інших причин» не дає підстав для застосування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Суд вважає, що законодавець мав на увазі «будь-які інші причини», з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість.
Крім того, п.п.25.2.1 п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»).
В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (Додаток №5 до «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість») передбачено обов`язкове заповнення графи – «документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ», але відповідачем не зазначено в акті жодного підтверджуючого документа, на підставі якого може прийматися рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Також при складанні Акту №193 від 26.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН» відповідач посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».
У ст.117 Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Згідно з п.5 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.
Таким чином, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120» набрало чинності 19.05.2010.
Отже, відповідач в Акті №193 від 2505.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН» послався на нормативно-правовий акт, який втратив чинність.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів в обґрунтування застосування п.п. «в» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – ТОВ «МАРОН», тому позовні вимоги в частині скасування акту №193 від 25.05.2010 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН» підлягають задоволенню.
Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача видати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН» задоволенню не підлягають з виходячи з нижче зазначеного.
Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРОН» 17.06.2010 р. подано до Державної податкової інспекції Ленінському районі м. Запоріжжя реєстраційну заяву платника податку на додану вартість від 15.06.2010 р.
Як вбачається з наданої реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 15.06.2010 р. позивачем не заповнені п. 7,8,9,10,11 заяви.
Відповідно до п. 14.1 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 21.06.2010 р. № 10586/10/15-2 відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРОН» в реєстрації, оскільки працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя були виявлені помилки в заповненні реєстраційної заяви, а саме не заповнені обов’язкові пункти, та запропоновано повторно звернутися з реєстраційною заявою.
Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРОН» повторно заяву не було подано.
Таким чином, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя не порушено вимог законодавства при відмові у видачі свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРОН» від 15.06.2010 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України; ст.117 Конституції України; п.п. «в» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»; ч.3 ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»; Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120»; п. 14.1, п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати акт №193 від 25.05.2010 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «МАРОН».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Прасов
Постанова виготовлена у повному обсязі 13.08.2010р.