ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2010 р. № 2/26(14/166/12)
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача –не з'явився;
відповідача –не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішеннягосподарського суду Чернігівської області
від04.02.2010
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від12.05.2010
у справі№ 2/26(14/166/12)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 8 191, 00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі –ФОП ОСОБА_5.) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі –ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 8 191, 00 грн. за договором доручення на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполучення від 06.04.2008.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.12.2009 порушено провадження у справі № 14/166 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 8 191, 00 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області (суддя Михайлюк С.І.) від 04.02.2010 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 8 191, 00 грн. боргу.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач лише частково розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем у сумі 8 191, 00 грн. При цьому, судом відхилено посилання відповідача на Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, оскільки вона застосовується до будь-якого договору саме автомобільного перевезення вантажів транспортним засобами за винагороду, а не до договору транспортного експедирування.
Поставною Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Кропивна Л.В., Поляк О.І.) від 12.05.2010 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2010 –без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.02.2010 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010, ФОП ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просив рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано позовну давність відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 12.08.2010.
На адресу суду 10.08.2010 від ФОП ОСОБА_5 надійшла заява, у якій він просив касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 без змін.
Також ФОП ОСОБА_5 просив розглядати касаційну скаргу без його участі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами між ФОП ОСОБА_4 (експедитор) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець - експедитор) 06.04.2008 укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.
Відповідно до п. 1.1 договору ним регулюються взаємовідносини, що виникають між експедитором та виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.
В рамках даного договору виконавець за дорученням і за рахунок засобів експедитора надає транспортно-експедиційні послуги своїм транспортом чи через транспортні підприємства, тобто організовує перевезення наземним транспортом (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.2 договору взаємовідносини експедитора та виконавця базуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і Протоколу до Конвенції КДПГ від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція ЦЦП).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що на кожне окреме завантаження оформляється факсимільна копія (заявка, надіслана по електронній пошті, факсу) транспортного замовлення, яке складається з опису умов та особливостей конкретного перевезення та яка є додатком до договору.
Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (ЦМР) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу і митних органів (п. 2.4 договору).
У п. 5.1 договору передбачено, що розрахунки за фактично надані експедитору транспортні послуги, здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах.
Підставою для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку-фактури наданий виконавцем в одному екземплярі, оригінал ЦМР-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу і оригінали інших додаткових документів, вказаних у транспортному замовленні. Зазначені документи повинні бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення (п. 5.2 договору).
Строк оплати послуг виконавцю складає не більше 20-ти банківських днів з моменту отримання експедитором документів, вказаних в п. 5.2 договору, якщо інше не передбачено в транспортному замовленні (п. 5.3 договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору ФОП ОСОБА_4 надав ФОП ОСОБА_5 заявку на перевезення вантажу № КТ-005/08, яка була 07.04.2008 підписана сторонами та їх підписи скріплені печатками.
ФОП ОСОБА_5 організував перевезення вантажу, уклавши 07.04.2008 заявку-угоду на перевезення вантажу з ТОВ "Спецінтертранс".
Сторонами 30.04.2008 було підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого позивач виконав в повному обсязі роботи по перевезенню вантажу за маршрутом: Німеччина (D-40474) –м./перехід –м. Чернігів, договірна ціна складає 22 191, 00 грн., який прийнято відповідачем без зауважень.
ФОП ОСОБА_5 виставлено ФОП ОСОБА_4 рахунок № 30/04 від 30.04.2008 за надані послуги перевезення на суму 22 191, 00 грн.
Також господарськими судами встановлено, що ФОП ОСОБА_4 частково оплатив надані послуги в сумі 14 000, 00 грн., у зв'язку з чим в нього утворився борг перед ФОП ОСОБА_5 у розмірі 8 191, 00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 8 191, 00 грн. боргу за надані послуги.
При цьому судами відхилено посилання ФОП ОСОБА_4 на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що даний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобілями, якщо вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здавання вантажу, знаходяться на території двох різних країн , з яких хоча б одна є учасницею Конвенції.
Договір перевезення встановлюється накладною (ст. 4 Конвенції).
Накладна, якщо не доказано іншого, є підтвердженням умов договору і свідченням прийняття вантажу транспортером (ст. 9 Конвенції).
Договори перевезення та транспортного експедирування, незважаючи на схожість правовідносин, які ними регулюються, є самостійними видами договорів про надання послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів стосовно того, що до спірних правовідносин Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів не застосовується, в тому числі і положення її ст. 32 щодо спеціальних строків позовної давності та порядку їх обчислення.
Доводи, викладені ФОП ОСОБА_4 в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111, ГПК України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 у справі № 2/26(14/166/12) –без змін.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.