Cправа № 2а-1452/10/0770
Ряд стат. звіту № 2.15
Код - 09
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 р. 09:40 год. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дору Ю.Ю. за участю секретаря судового засідання Бішко А.Я., за участю перекладача ОСОБА_1 та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_2;
відповідача: Управління міграційної служби в Закарпатській області, представник Ковач В.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення відповідача протиправним про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, зобов’язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, -
встановив:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 10 серпня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 13 серпня 2010 року.
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання неправомірним рішення від 27 липня 2009 р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, зобов’язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки, на його власну думку, відмова, що ґрунтується на тому, що позивач вже звертався до Відділу міграційної служби у Вінницькій області, де йому було відмовлено в наданні статусу біженця є незаконною, а свої дані, зокрема ім’я він не змінював, а вийшла помилка через різне читання його імені, як ОСОБА_2
Позивач в судове засідання з’явився та повідомив, що позовні вимоги підтримує, просить визнати неправомірним рішення Відділу міграційної служби в Закарпатській області від 27 липня 2009 р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, оскільки суб’єктом владних повноважень не враховано того, що він у своїй державі – Сомалі зазнавав тортур та погроз життю. Неправдивих відомостей не подав при оформленні документів.
Представник Відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та повідомив, що 16 липня 2009 року до управління міграційної служби у Закарпатській області, у порядку статті 9 Закону України "Про біженців", через посадову Мукачівського прикордонного загону із заявою про надання статусу біженця звернулась особа, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_2. У відповідності до ст. 9 Закону України "Про біженців" було встановлено, що вказана особа прибула нелегально на територію України 10.11.2008 року через територію Росії. Після затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України звертається із відповідною заявою про падання статусу біженця до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе громадянином Сомалі ОСОБА_2. Після проведеної перевірки на предмет повторного звернення з приводу набуття статусу біженця, було встановлено, що вказана особа зверталась до відділу міграційної служби у Вінницькій області, назвавши себе ОСОБА_2 Після спроби незаконного перетинання державного кордону України громадянин Сомалі затримується підрозділом Мукачівського прикордонного загону і називає себе вже ОСОБА_2.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про біженців" однією з підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця є випадок, коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з мстою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу.
Тобто, звертаючись вперше із заявою про надання статусу біженця до міграційної служби у Вінницькій області у грудні 2008 року громадянин Сомалі називає себе ОСОБА_2 і за заявою якого відділ міграційної служби у Вінницькій області 18 грудня 2008 року приймає рішення про відмову в оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, яке він не оскаржує, а вдруге, з подібною заявою звергається до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе 23 липня 2009 року під час розгляду зави про надання статусу біженця ОСОБА_2.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:
Згідно даних міграційної служби, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянин Сомалі, країна постійного місця проживання –Сомалі. (а.с. 5, 23, 25). Згідно ст. 9 Закону України "Про біженців" та Конвенції про статус біженців 1951 року, та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року заяву особи, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_2 було розглянуто та прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця відділом міграційної служби Вінницької області ще 18.12.2008 року.
Із пояснень ОСОБА_2, даних в судовому засіданні стало відомо, що він дійсно вже звертався у відділ міграційної служби у Вінницькій області, де йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця. Дане рішення позивачем оскаржене не було, після чого ОСОБА_2 кілька разів намагався незаконно перетнути Українсько-Угорський кордон і був затриманий прикордонною службою. Отже, очевидним є те, що позивач не мав дійсного наміру отримати в Україні статусу біженця, а тільки потрапити до країн Європи.
Зазначені заявником у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що він переслідувався у Сомалі.
Відповідно до пункту 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками. Особа, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_2 таких свідчень не надав
В заяві про надання статусу біженця позивач повинен доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Відповідно до Позиції ООН "Про обов'язки та стандарти доказів у заявах біженців" факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так і письмові. Це означає, що позивач повинен переконати посадову особу компетентного органу в правдивості своїх фактичних тверджень. Аналіз матеріалів справи позивача свідчить, що він не навів жодних конкретних фактів про побоювання щодо нього в країні громадянської належності. Особа, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_2 не навів також будь-якої аргументації свого побоювання у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України "Про біженців", окрім того позивач повідомив завідомо неправдиві дані щодо себе в Відділі міграційної служби у Закарпатській області (змінив своє ім’я), побоюючись, що з’ясується питання що він уже звертався у відповідний відділ у Вінницькій області, де йому було відмовлено в оформлені документів щодо надання статусу біженця ще 18.12.2008 року.
Отже, рішення відділу міграційної служби у Закарпатській області від 27 липня 2009 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв'язку з очевидно необґрунтованою заявою було прийнято після всебічного вивчення наданих особою, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_2 документів: заява, анкета, протокол співбесіди, вивчення матеріалів по країні походження позивача.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про біженців" однією з підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця є випадок, коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з мстою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, що і мало місце у даному випадку.
Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України «Про біженців»орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено в наданні статусу біженця за відсутності умов, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. Рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця може бути прийнято також у разі, якщо особі раніше було відмовлено у прийнятті заяви про надання статусу біженця або оформленні документів для вирішення питання щодо надання такого статусу через зловживання процедурою надання, крім випадків, коли заявник повідомив достовірні відомості про свою особу. Про прийняття такого рішення орган міграційної служби повідомляє особу письмово із зазначенням причин відмови. Оскільки відповідач –відділ міграційної служби в Закарпатській області діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про біженців", підстави для скасування його рішення та зобов’язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення відповідача неправомірним про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування його, зобов’язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця –відмовити повністю.
2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дору Ю.Ю.