Справа № 11 - 396/10 Головуючий по І інстанції Квятковський М.С..
Категорія: ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України Доповідач Польовий М.І
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 17 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Польового М.І.,
суддів: Фідрі О.М., Пазюка О.С.,
з участю прокурора: Старчука В.М.,
захисника: ОСОБА_1,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора міста Луцька, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2010 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Заболотниці Млинівського району Рівненської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, працюючий приватним підприємцем, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд.
За ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_6 виправданий за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.
Стягнуто з ОСОБА_6: в користь ОСОБА_7 15 367 (п’ятнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 50 коп. матеріальної шкоди; в користь ОСОБА_5 – 7 184 (сім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 16 коп. матеріальної шкоди, 1 000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди та 250 (двісті п’ятдесят) грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього 8 434 грн. (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 16 коп.; в користь ОСОБА_3 – 126 111 (сто двадцять шість тисяч сто одинадцять) грн. 64 коп. матеріальної шкоди, 5 000 (п’ять тисяч) грн. матеріальної шкоди, 300 (триста) грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього 131 411 (сто тридцять одну тисячу) грн. 64 коп.; в доход держави – 1 095 (одну тисячу дев’яносто п’ять) грн. 25 коп. судових витрати за проведення експертизи.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, –
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що у лютому 2008 року, шляхом обману, що виразився у повідомленні ОСОБА_5 про те, що він буде брати участь у тендері та в подальшому продасть торговий контейнер у ТЦ «Ювант», зловживаючи його довірливими відносинами, запевнив потерпілого, що той надає йому кошти у борг для бізнесу – для збільшення обсягів поставки товарів та збільшення рейсів для перевезення пасажирів, а насправді використав їх для погашення заборгованості по кредитах за автомобіль та по кредитній карточці, заволодівши коштами ОСОБА_5 в сумі 1 000 доларів США, що згідно офіційного курсу становило 5 050 грн., спричинивши потерпілому шкоду на вказану суму.
Він же, з 2007 року до грудня 2008 року, шляхом обману, що виразився у повідомленні ОСОБА_3 про те, що він буде продавати квартиру та торговий контейнер у ТЦ «Ювант», зловживаючи його довірливими відносинами, запевнив потерпілого, що той надає йому кошти у борг для розвитку бізнесу – для збільшення рейсів для перевезення пасажирів, а насправді використав їх для погашення заборгованості по кредитах за автомобіль та по кредитних картках «Приват банку» та «Надра Банку», заволодівши коштами ОСОБА_3 на загальну суму 84 711 грн., спричинивши потерпілому шкоду на вказану суму.
Він же, повторно з серпня по жовтень 2008 року, шляхом обману, що виразився у повідомленні ОСОБА_7 про те, що він буде продавати квартиру та торговий контейнер у ТЦ «Ювант», зловживаючи його довірливими відносинами, запевнив потерпілого, що той надає йому кошти у борг для розвитку бізнесу – для збільшення обсягів поставки товарів та збільшення рейсів для перевезення пасажирів, а насправді використав їх для погашення заборгованості по кредитах за автомобіль та по кредитних картках «Приват банку» та «Надра Банку», заволодівши коштами ОСОБА_7 на загальну суму 15 567, 50 грн., спричинивши потерпілому шкоду на вказану суму.
В апеляції помічник прокурора міста Луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Посилається на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що по справі доведено, що ОСОБА_6 шляхом обману заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4 на суму 675 250 грн. 10 коп.
Потерпілий ОСОБА_4 в апеляції просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, відповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що ОСОБА_6 шляхом обману заволодів його коштами і не має на меті виконувати взяті на себе зобов’язання.
Засуджений ОСОБА_6 в апеляції просить вирок суду скасувати, оскільки в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України. Посилається на те, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що між ним та потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 склалися цивільно-правові відносини і мети заволодіти шахрайським способом їх коштами у нього не було.
Захисник ОСОБА_1 в апеляції просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу провадженням закрити у зв’язку з відсутністю в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно. Будь-яких шахрайських дій ОСОБА_6 щодо потерпілих не вчиняв, а лише позичив у них кошти для розширення своєї підприємницької діяльності. Повернути їх не зміг у зв’язку із фінансовою кризою та скрутним матеріальним становищем. Крім того, суд не дослідив обставин, які пом’якшують покарання, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, прокурора, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_8, які апеляції підтримали, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про обгрунтованість засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про заволодіння ОСОБА_6 протиправним способом шляхом зловживання довірою майном потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_2 підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.
Винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про те, що у зазначеному у вироку часі підсудний взяв у них в борг вказані кошти під відсотки для розвитку бізнесу, але повернув лише незначні суми, решту відмовляється повертати.
Сам ОСОБА_6 також визнав, що взяв у вказаних потерпілих під відсотки кошти, але до цього часу не повернув.
Факт отримання ОСОБА_6 у потерпілих коштів підтверджується також висновками судово-криміналістичної експертизи № 477 від 29.09.2009 року.
Встановивши, що на момент отримання від потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 коштів ОСОБА_6 вже мав великі боргові зобов’язання перед ОСОБА_4, що його майновий стан не давав можливості розрахуватися з потерпілими, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що з самого початку ОСОБА_6 не мав наміру виконувати перед потерпілими свої зобов’язання, а, зловживаючи довірою, переслідував мету заволодіти їх майном шляхом шахрайства.
Твердження ОСОБА_6 про те, що між ним та потерпілими склалися цивільно-правові відносини не заслуговують на увагу, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.
Оскільки ОСОБА_6 повторно, зловживаючи довірою, заволодів чужим майном, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 190 КК України є вірною.
В той же час, колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав у мотивувальній частині вироку вказав, що заволодіння майно потерпілих було також вчинено і шляхом обману. Це є самостійна кваліфікуюча ознака ст. 190 КК України, яка підлягає виключенню із вироку в порядку ст. 365 КПК України, оскільки судом встановлено, що заволодіння чужим майном було вчинено шляхом зловживання довірою.
По ч. 4 ст. 190 КК України суд обгрунтовано виправдав ОСОБА_6 за недоведеністю вчинення ним даного злочину і належним чином у вироку мотивував це рішення.
По справі судом встановлено, що в період часу з березня 2005 року по 29 січня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 існували грошово-кредитні відносини, що ОСОБА_10 надав ОСОБА_6 в борг під відсотки кошти для заняття бізнесом.
Під відсотки ОСОБА_4 отримав значну суму коштів, а також ОСОБА_6 погашав в банку кредит за автомобіль, яким користувався ОСОБА_4, а сам в цей період займався бізнесом.
Всі ці обставини стверджують про те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 склалися цивільно-правові відносини.
Даних про те, що ОСОБА_6 переслідував мету заволодіти шляхом шахрайства майном ОСОБА_4 по справі не встановлено.
Підстав для скасування вироку суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України колегія суддів не знаходить.
При призначенні ОСОБА_6 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляції захисника обставин, які пом’якшують покарання.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КПК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції помічника прокурора міста Луцька, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України вирок Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України – заволодіння ОСОБА_6 чужим майном шляхом обману.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий /підпис/ Польовий М.І.,
Судді /підписи/ Фідря О.М., Пазюк О.С.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І. Польовий