ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 р.           Справа № 2-а-1342/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання:  Ваталінській М.А.,

за участю: представника позивача - Скопчака Я.В., представника відповідача - Катрича П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Козятинська ОДПІ) до Приватного акціонерного товариства “Агрохім” (далі - ПАТ "Агрохім") про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

29 березня 2010 року Козятинська ОДПІ звернулась в суд з позовом до ПАТ "Агрохім" (правонаступник ВАТ "Агрохім") про стягнення заборгованості в розмірі 62190,44 грн.

Зазначали, що перевіряючими-ревізорами Козятинської ОДПІ було здійснено перевірку ПАТ "Агрохім" з питань правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осі, за період з 01.05.2004 року по 31.03.2007 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт (довідка) № 97/17-05487478 від 16.07.2007 року, яким встановлено, що протягом перевіряємого періоду відповідач несвоєчасно перераховував до бюджету утримані суми податку з доходів фізичних осіб. В зв'язку з чим, у відповідності до статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" ПАТ "Агрохім" було нараховано пеню.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку нараховану суму пені не сплачує, позивач просив задовольнити позов та стягнути з ВАТ "Агрохім" дану заборгованість в сумі 62190,44 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив про його задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Вказував, що заявлена сума до стягнення не є податковим боргом в розумінні положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", оскільки дана сума не узгоджена ні в апеляційному, ні в судовому порядку. Крім того, надіслані Козятинською ОДПІ податкові вимоги про сплату боргу, визнані протиправними та скасовані судовими рішеннями. Окрім того, як підставу для відмови у задоволенні позову, представник відповідача просив застосувати річний строк  звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України, оскільки строк звернення встановлений підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" 1095 днів, підлягає застосуванню з моменту узгодження суми податкового зобов'язання, а оскільки узгодження не було то і застосовувати дану норму Закону не має підстав. Письмові заперечення приєднання до матеріалів справи (а.с. 29 ,58).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію 21.06.2001 року Калинівською районною державною адміністрацією зареєстровано ВАТ "Калинівський Агрохім" (а.с. 5).

Відповідно до Довідки № 3175 ВАТ "Калинівський Агрохім" включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код 05487478, юридична адреса вул. Чкалова, 1-а, м. Калинівка, Вінницька область (а.с. 6).

Протоколом загальних зборів акціонерів № 1 від 20.04.2010 року, Відкрите акціонерне товариство “Калинівський Агрохім” перейменовано у Приватне акціонерне товариство “Калинівський Агрохім”. Дані зміни в найменуванні відображені у Свідоцтві про державну реєстрацію серії АА № 688484 та Довідці з ЄДРПОУ № 194556 (а.с. 69,70).

Козятинською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності перерахування суми податку з доходів фізичних осіб, за період з 01.05.2004 року по 231.03.2007 року, про що 16.07.2007 року складено довідку № 97/17-05487478.

Даною довідкою встановлено порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту 4 "Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003 року.

Встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб платника податків ВАТ "Калинівський Агрохім", визначена за результатами проведено перевірки складає 420,60 грн.

Також встановлено порушення п. 4 "Порядку заповнення та подання юридичними особами всіх форм власності і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності відомостей про нарахувані та виплачені фізичними особами сум доходів і суми утриманих з них податків", затвердженого Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 року "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку" та "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку, а саме встановлені розходження загальній сумі утриманого податку з доходів фізичних осіб та загальній сумі перерахованого податку.

За вказані порушення, відповідно до вимог п. 20.1 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ВАТ "Калинівський Агрохім" та статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" нараховано пеню в сумі 63452,24 грн., відповідно до п.п.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" нараховані фінансові санкції в сумі 420,60 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Згідно підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об’єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону).

Працедавець - юридична особа, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами (положення п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

В абзаці першому п. 1.15 ст. 1 вищезазначеного Закону міститься визначення терміну «податковий агент», зокрема, як юридичної особи, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Враховуючи те, що працедавець зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, від імені та за рахунок такої фізичної особи (платника податку), вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, то він має статус податкового агента відносно своїх найманих працівників.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (підпункт «а»і підпункт «б»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Форма такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 разом із Порядком заповнення та подання податковими агентами такого податкового розрахунку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», який визначає, зокрема податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, самостійне узгодження податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, несплаченого протягом граничних строків, податковим боргом та погашення податкового боргу здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що під терміном «податкова декларація», «розрахунок»розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу) (п. 1.11 ст. 1 цього Закону).

Аналіз положень Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, зокрема п. 2.1, п. 3.1, свідчить, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для подачі податкової декларації за календарний квартал (підпункт «б»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону), і він містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією, розрахунком в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що після закінчення   встановлених  строків  погашення узгодженого податкового зобов'язання  на  суму  податкового  боргу нараховується пеня.

Підпункт 16.1.2 визначає, що нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня,  наступного за останнім днем граничного строку сплати  податкового зобов'язання, визначеного  у  податковому  повідомленні  згідно з нормами цього Закону.

Отже, несплата узгодженої суми податкового зобов’язання в установлені строки та нарахованої на неї пені тягне за собою процедуру стягнення податкового боргу відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Козятинська ОДПІ не виконала процедуру стягнення податкового боргу, передбачену Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що позбавляє її права на стягнення цієї суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови оформлено: 15.08.2010 року.

Суддя                                                                                Дончик Віталій Володимирович