Справа № 2-а-180/10    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 липня 2010 року                                                                              смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Гапончука В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Літвинчук І.М.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ  молодшого сержанта  міліції  Степаненка Максима Леонідовича та управління ДАІ УМВС України у Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовною заявою до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ  молодшого сержанта  міліції  Степаненка Максима Леонідовича та управління ДАІ УМВС України у Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій вказує, що відповідно до  постанови серії СВ № 107009 від 13.06.2010 року  по справі про адміністративне  правопорушення, винесеної інспектором ДПС Менського взводу ДПС ДАІ молодшим сержантом міліції Степаненком М.Л., на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення  передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, а саме:  13.06.2010 року о 04 год. 40 хв. в с.Киселівка Менського району Чернігівської області керуючи автомобілем "Mazda" д/н НОМЕР_1  рухався із швидкістю 82 км/год. , чим  перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш як на 20км/год. та  вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фіксування швидкості  проводилось за допомогою приладу „Радіс”-2754.

З даною постановою позивач не згідний, оскільки зазначеного правопорушення не вчиняв, просить її скасувати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив скасувати постанову серії СВ № 107009 від 13.06.2010 року по справі про адміністративне  правопорушення, винесену інспектором ДПС Менського взводу ДПС ДАІ молодшим сержантом міліції Степаненком М.Л. Пояснив, що 13.06.2010 року до зупинки його транспортного засобу інспектором ДПС рухався автомобілем із швидкістю 60 км/год, оскільки, рухаючись через населений пункт періодично звіряв швидкість із показами спідометра автомобіля. Крім того, з лівого боку по ходу руху, автомобіль позивача періодично обганяли інші автотранспорті засоби. На прохання ОСОБА_3, продемонструвати прилад, яким вимірювалась швидкість руху автомобіля, співробітник ДАІ відмовився, до того ж не зміг нічого пояснити стосовно способу ідентифікації показань даного приладу з його автомобілем. На заперечення позивача стосовно того, що він не вчиняв будь-яких дій, які порушували б Правила дорожнього руху України, а рухався відповідно до цих Правил та встановленої Правилами швидкості, інспектор потребував надання посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль. Після чого повернувся до свого службового автомобіля та почав складати протокол про адміністративне правопорушення.

    Відповідач Степаненко М.Л. та представник управління УМВС України у Чернігівській області не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового розгляду. Будь-яких клопотань щодо відкладення засідання не заявляли. Крім того, не дивлячись на запит суду щодо витребування матеріалів адміністративної справи та інших доказів, дана вимога суду відповідачами виконана не була.

    Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.

    Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.   

          Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків.

Судом встановлено, що 13.06.2010 року  інспектором ДПС Менського взводу ДПС ДАІ молодшим сержантом міліції Степаненком М.Л. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно до нього винесено постанову по справі про адміністративне  правопорушення, відповідно до якої, ОСОБА_3 13.06.2010 року о 04 год. 40 хв. в с.Киселівка Менського району Чернігівської області керуючи автомобілем "Mazda" д/н НОМЕР_1  рухався із швидкістю 82 км/год. , чим  перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш як на 20км/год. та  вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фіксування швидкості  проводилось за допомогою приладу „Радіс”-2754.  Згідно вказаної постанови на ОСОБА_3  було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що позивач рухався із швидкістю, встановленою чинним законодавством для даної ділянки дороги. Коли позивач був зупинений інспектором ДАІ, то ОСОБА_3 почав пояснювати інспектору ДАІ, що не перевищував швидкість та просив надати докази порушення ним Правил дорожнього руху.  Проте  інспектор пояснень до уваги не прийняв і почав складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі  про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані , на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється  наявність чи відсутність  адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні  та інші обставини, що мають значення  для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Дослідивши матеріали  справи , суд приходить до висновку, що вимірювач швидкості «Радис № 2754» не має функції фото- і кінозйомки, відеозапису. При цьому,  з огляду на положення ст.251 КпАП України, ця норма носить імперативний характер щодо можливості використання тільки тих технічних приладів та засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису  і можуть бути використані як доказ по справі.

Таким чином, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення  відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП. Так, відповідачем достеменно не встановлено  чи був винен саме позивач  у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що окрім показань вимірювача швидкості «Радис № 2754» будь-яких інших доказів не наведено.

Відповідно до п.2.13 Інструкції „З організації провадження та діловодства у справах  про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керувати цим транспортним засобом. В порушення цього положення  до протоколу не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу, яким вимірювалась швидкість руху.

Також згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року слідує, що до використання спеціальних приладів допускаються співробітники, які вивчили специфіку їх роботи і здали відповідні заліки.

Крім того, в постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено лише назву приладу, яким вимірювалась швидкість та  не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконним у відповідності до Закону України  «Про метрологію й метрологічну діяльність».

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення  особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення  інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ч.4 даної статті суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі. В ч.6 ст.71 КАС України зазначено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Отже, Відповідач зобов’язаний довести наявність обставин вчинення адміністративного правопорушення, вину Позивача у порушенні ПДР, надати достатні і об’єктивні докази того, що саме протокол згідно з вимогами законодавства підтверджує усі необхідні обставини, факти і вміщує докази, якими ці факти підтверджуються.

Управління ДАІ УМВС України в Чернігівській області належних доказів щодо законності своїх дій в суд не надало, а також не були надані  матеріали справи та всі документи і докази, на підставі яких була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії СВ № 107009 від 13.06.2010 року щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України.

Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_3  підлягає скасуванню.

Керуючись п.2ч.1ст.18, ст.ст. 71, 122, 159-163, 167 КАС України, ст.ст.251,283,284,288 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_3 до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ  молодшого сержанта  міліції  Степаненка Максима Леонідовича та управління ДАІ УМВС України у Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ  молодшого сержанта  міліції  Степаненка Максима Леонідовича серії СВ № 107009 від 13.06.2010 року щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:  /підпис/ В.В.Гапончук

З оригіналом згідно.

Суддя

Любешівського районного суду                                              В.В.Гапончук