Справа № 2-3721/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2010 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Артемової Л.Г., при секретарі Прокопенко Ю.В., за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у попередньому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
В С Т А Н О В И В:
16 червня 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 200 000,00 грн. та покласти на нього судові витрати, сплачені при пред’явленні позову. За змістом позовної заяви, 20.03.2006 року між сторонами по справі було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у борг 200000,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути їх у строк до 20.03.2009 року. Грошові кошти були передані відповідачу в повному обсязі, що підтверджено розпискою від 20.03.2006 року. Але в порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконав, суму боргу не повернув.
В попередньому судовому засіданні позивач підтримав доводи позовної заяви та викладені обставини, просив задовольнити позов, розглянувши справу в попередньому судовому засіданні у зв’язку із визнанням відповідачем позову.
Відповідач позов визнав, підтверджує пояснення позивача, зазначає, що дійсно отримав від позивача в борг суму грошових коштів в розмірі 200000,00 грн, просить розглядати справу в попередньому судовому засіданні, позов визнає в повному обсязі, пояснив, що не повернув борг позивачу в строк до 20.03.2009 року у зв’язку із матеріальними складнощами.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 130, ч. ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши інші докази, що наявні в матеріалах справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.03.2006 року відповідач ОСОБА_2 написав розписку про те, що отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200000,00 гривень, зобов’язався їх повернути в строк до 20.03.2009 року (а.с.6), що визнається відповідачем, не підлягає додатковому доказуванню у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором. За нормою ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, за ч.1 якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 отримав у позику суму грошових коштів у розмірі 200000,00 грн., а ОСОБА_1 передав їх, встановивши певний строк розрахунку (до 20.03.2009 року), який було порушено відповідачем. Стягненню підлягають кошти в сумі 200000,00 грн.
Вимоги позивача про стягнення боргу таким чином ґрунтуються на законі та підтверджені перевіреними судом при розгляді справи доказами.
Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати, сплачені позивачем при пред’явленні позову, а саме суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 61, 79, 81, 88, 130, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 суму боргу в розмірі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок), судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Л.Г.Артемова