донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.08.2006 р. справа №12/187пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Акулової Н.В., Старовойтової Г.Я., |
При секретарі | Судова колегія призначена Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.06р. Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
Прокурор від позивача: | Ульянова О.В. посвідчення №2520 дійсне до 24.11.09р. Даніленко Л.А. по Дов. №01/15-6722 від 12.12.2005р., |
від відповідача: | Прутков В.А. по Дов. б/н від 07.12.05р. Вишняков О.М. по Дов. б/н від 07.12.05р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 18.07.2006 року |
по справі | №12/187пд (суддя Склярук О.І.) |
за позовом | Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільбуд" м.Донецьк |
про | розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов"язання відповідача демонтувати огородження та звільнити ділянку площею 0, 2300 га по вул.Щорса у Ворошиловському районі |
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 року Виконавчий комітет Донецької міської Ради м.Донецьк ( далі –Виконком) звернувся до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки з Товариством та зобов”язання останнього демонтувати огородження та звільнити ділянку площею 0,2300га розташовану по вул..Щорса у Ворошиловському районі.
Як на підставу та обґрунтування позовних вимог послався на ст..31 Закону України „Про оренду землі” № 161-ХІУ від 06.10.1998р. ( далі –Закон України № 161-ХІУ від 06.10.1998р.) , яка передбачає можливість дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку по вимозі однієї із сторін, неотримання згоди орендаря на пропозицію дострокового розірвання договору, порушення ст..ст.23,26 Закону України „Про планування і забудову територій” №1699-ІІІ від 20.04.2000р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.06р. у справі №12/187пд, ухваленим суддею Склярук О.І., у задоволені позову відмовлено. Судовий акт обґрунтовується тим, що позивач не надав суду документи, які б підтверджували наявність обставин, з якими закон або договір пов”язує можливість достроково розірвати договір оренди земельної ділянки за рішенням суду.
Ухвалою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.06р. за апеляційною скаргою Виконкому порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Донецької області від 18.07.06р. у справі №12/187пд.
Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю оскаржуваного судового акту нормам матеріального та процесуального права, зокрема, ст..32 Закону України №161-ХІУ від 06.10.1998р., відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов”язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, ст..ст.4-3, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України ( далі –ГПК) та зазначає, що суд неналежним чином дослідив надані позивачем по справі докази та проігнорував наведені доводи, ст..35 ГПК, так як посилання суду на рішення судових інстанцій є необґрунтованими, оскільки в межах даного спору зазначені рішення не оскаржуються та не виступають предметом спору.
У судовому засідання прокурор, повноважний представник позивач висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та поясненнях на неї.
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач просить залишити її без задоволення, рішення суду –без змін з підстав наведених у відзиві на скаргу.
Заслухавши доводи наведені прокурором, повноважними представниками сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спосіб та форма захисту права обирається суб”єктом звернення відповідно до ст..55 Конституції України. При зверненні до господарського суду позивач визначив предмет та підстави позову і згідно зі ст.33 ГПК має довести їх певними засобами доказування.
Має місце твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права, оскільки останнім не було вжито заходів щодо0 всебічного та об”єктивного розгляду справи.
Згідно із ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. У забезпеченні цієї засади суд відповідно до ч.3 ст.4 ГПК сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі створює необхідні умови.
Як вбачається з матеріалів справи судом дотримано норми Господарського процесуального кодексу України щодо процедури здійснення правосуддя, усіма учасниками процесу використане надане законом право щодо участі їх представників у судовому процесі, які доводили свої доводи та заперечення проти них у спосіб, передбачений законом і яким суд надав правову оцінку.
На думку судової колегії доводи скаржника зводяться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та до уваги не приймаються.
Слід також зазначити, що в апеляційній скарзі не наведено нового доказу, або обґрунтування, які б відповідно до предмету та підстав позову, потребували нового дослідження.
Апеляційна скарга також обґрунтована неправильним застосуванням господарським судом положень ст..35 ГПК. Про те, з таким твердженням не можна погодитись.
Отже, у зазначеній апеляційній скарзі не наведено жодного порушення норм Господарського процесуального кодексу України , які б були підставою для скасування судового рішення, відповідно до вимог ст..104 Кодексу.
Як вбачається з позовної заяви, та встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу дострокового розірвання договору оренди землі через порушення, за твердженням позивача, орендарем правил користування землею.
05.03.04р. між Виконкомом ( орендодавець) та Товариством ( орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки. Пунктом 2.1 цього договору зазначено, що строк дії договору триває до 18.02.2009 року, тобто у термін п”ять років.
Вищезазначений договір було підписано з боку орендодавця на підставі рішення міської Ради від 14.01.02р. №16/22 „Про делегування повноважень виконкому міської Ради щодо передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельну ділянку, а також міському голові щодо погодження місця розташування об”єктів на земельних ділянках”.
30.01.02р. рішенням Виконкому №15 затверджено тимчасовий порядок передачі земельних ділянок в оренду і надання у постійне користування в м.Донецьку Виконкомом міської Ради.
Спірний договір укладено на виконання рішення Виконкому за №98/2 від 18.02.04р., яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Товариству для будівництва та подальшої експлуатації 3–х поверхового житлового будинку по вул.. Щорса у Ворошиловському районі та передано із земель запасу та громадської забудови міськРади відповідної земельної ділянки в оренду строком на 5 років для будівництва.
Законність рішення Виконкому від 18.02.04р. та інших його рішень перевірялись господарським судом Донецької області, прийняті рішення №43/182а від 23.06.05р., №6/38а від 04.03.05р., які набули чинності, тому щодо фактів у них встановлених, господарський суд правильно застосував положення ст..35 ГПК.
Попередньою судовою інстанцію встановлено, що позивачем не доведений факт порушення орендарем правил землекористування та інших підстав щодо дострокового припинення договору оренди. Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
27.05.05р. Виконком надіслав товариству пропозицію про розірвання договору оренди, на яку орендар не погодився.
З позовом у даній справі позивач звернувся та предметом позову визначив: дострокове розірвання договору.
Згідно із ч.4 ст.31 Закону України № 161-ХІУ від 06.10.1998р., п.8.3 договору одностороння відмова від договору не допускається.
Зазначена заборона носить категоричний характер та не залежить, як від суті порушення сторонами умов договору, так і від сторони, від якої власне і виходить відмова від договору, що позивачем не враховувалась при прийнятті відповідних рішень.
Також судом враховано, що відповідно до ст..32 Закону України № 161-ХІУ від 06.10.1998р., яка кореспондується з умовами договору, дострокове розірвання договору у даному випадку може бути здійснене тіки за рішенням суду.
Окрім того, скаржник не враховує, що п. 9.5 договору визначено можливість розірвання договору за ініціативою однієї з сторін за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов”язань ( ст..ст.24,25 Закону України №161-ХІУ від 06.10.1998р.) чи в інших випадках, передбачених законодавством України.
Позивачем не доведено жодного порушення умов договору орендарем та реагування на нього у відповідності із розділом 8 договору, ст..36 Закону України №161-ХІУ від 06.10.1998р.
З наведеного, судова колегія відхиляє передчасні посилання скаржника на порушення орендарем правил користування землею, оскільки порушення з цього приводу питання можуть бути лише предметом іншого позовного провадження, про те скаржник ці обставини не спростовує.
Що стосується відхилення скаржника юридичних фактів, встановлених за рішенням господарського суду у інших справах виключно з мотивів відсутності у цих фактах преюдиціального характеру (рішення не між тими сторонами та за іншим предметом), то такі висновки слід визнати хибними з огляду на таке.
Зазначеними рішеннями, які набули законної сили, не скасовані у встановленому порядку та є обов”язковим на всій території України, встановлено незаконність рішень про скасування раніше прийнятих Виконкомом рішень про передачу земельної ділянки в оренду Товариству.
Згідно з ч.5 ст.35 ГПК зазначені факти вважаються встановленими відповідно до закону і не доводяться при розгляді справи. Таке припущення за можливе спростуванню в загальному порядку.
Отже, зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмету даного спору, судом першої інстанції відповідно до ст..43 ГПК надана належна правова оцінка, тому колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2006р. у справі №12/187пд законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу таку, що не спростовує висновку та дані встановлені господарським судом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Донецької міської Ради м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2006 року у справі №12/187пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2006 року у справі №12/187пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні 22.08.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 23.08.2006року.
Головуючий Кондратьєва С.І.
Судді: Акулова Н.В.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано 8екз.:
Прокурору-2екз.
позивачу-1екз.
Відповідачу-1екз.
В справу –1екз.
ДАГС-2екз.
ГСДО-1екз.
Громко В.А.