Справа №1-22/2007р.

ВИРОК ІМ"ЯМ      УКРАЇНИ

20 лютого 2007 p. Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді                           Кузіва Б.І.

при секретарі                                     Петраш Л.Я.

з участю прокурора                           Капало А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із базовою вищою освітою, розлученого, проживаючого в АДРЕСА_2, без судимості, працюючого вантажником Сколівського ЛГ

за ст.ст. 122 ч.1, 146 ч.1 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.12.2006 року біля 19.00 год. в АДРЕСА_2, де в даний час проживає, на грунті неприязних відносин умисно наніс своїй колишній дружині ОСОБА_2 удар рукою в обличчя, а коли та зробила йому зауваження, зачинив вхідні двері на замок і, не випускаючи її з будинку почав умисно бити її кулаками та ногами по обличчю, тілу, заподівши їй перелом правої ключиці в середній третині, струс головного мозку, синці на голові та тілі, які відносяться до умисних середньої тяжкості ушкоджень за ознакою довготривалого розладу здоров"я, а також протягом 2-х годин насильно утримував ОСОБА_2 в будинку, де вона не бажала перебувати, незаконно позбавивши її волі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю і показав, що побив колишню дружину через те, що вона не прийшла до нього зразу ж після приїзду його від сина, який навчається в Івано-Франківській області, так як вони і домовлялися, а утримував її в будинку закривши двері на замок, бо хотів, щоб вона повернулась до нього жити разом.

Суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно обставин умисного заподіяння ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження та незаконного позбавлення її волі, так як ці обставини не оспорюються учасниками судового розгляду і суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Суд важає, що дії ОСОБА_1 по епізодах умисного заподіяння ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження та незаконного позбавлення її волі правильно кваліфіковано за ст.ст. 122 ч.1, 146 ч.1 КК України, з чим погоджується як сам підсудній так і інші учасники процесу.

Обираючи міру покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання. Зокрема те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та праці, щиро розкаявся у скоєному, злочин вчинено внаслідок збігу тяжких особистих сімейних обставин.

Обтяжуючих вину обставин не має.

Суд вважає, що покарання для ОСОБА_1 слід обрати в межах санкції ст. 122 ч.1 КК України у вигляді 2-х років виправних робіт із щомісячним відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку. За ст. 146 ч.1 КК України суд обирає покарання у вигляді 1 рік 6 місяців виправних робіт із щомісячним відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку із застосуванням ст. 69 КК України, тобто переходить до більш м"якого виду покарання не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Остаточне покарання слід призначити за правилами ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -2 роки виправних робіт за місцем праці з відрахуванням щомісячно 10% заробітку із застосуванням ст. 69 КК України.

Підстав для зміни міри запобіжного заходу немає.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд задовольняє в сумі 1 тис. грн., а матеріальної - в сумі 375, 13 грн. згідно представлених документів.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 122 ч.1,146 ч.1 КК України та обрати йому покарання:

за ст. 122 ч. 1 КК України - 2 (два) роки виправних робіт із щомісячним відрахуванням в дохід держави 10% заробітку.

за ст. 146 ч.1 - 1 рік 6 місяців виправних робіт із щомісячним відрахуванням в дохід держави 10% заробітку із застосуванням ст. 69 КК України.

Згідно ст. 70 КК України остаточне покарання обрати шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 2 (два) роки виправних робіт із щомісячним відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку із застосуванням ст. 69 КК України.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню -підписку про невиїзд.

Початок відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 375,13 гривень матеріальних збитків та 1 тис. гривень моральних збитків.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15

діб.