КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„3”червня2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Ярмолюка О.І.,
суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Дідик А.Б.
з участю: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1288 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі на постанову Красилівського районного суду від 04 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про стягнення щомісячної недоплати дітям війни.
Заслухавши доповідача, особу, яка з’явилась у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, посилаючись на те, що у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” він має статус дитини війни. На підставі ст. 6 цього закону , пенсії дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Просив стягнути з відповідача доплату до пенсії як дитині війни за2007-2009 роки у розмірі 2612 грн. 40 коп.
Постановою Красилівського районного суду від 04 вересня 2009 року позов задоволено частково.
Зобов”язано УПФ здійснити щомісячну виплату для ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” з урахуванням ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 року по грудень 2008 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Чорна Л.М. Справа № 22ц-1288
Доповідач – Юзюк О.М. Категорія № 57
Встановлено, що позивач є громадянином України, на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни йому було менше 18 років, а тому, у відповідності з вимогами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни.
Ч. 2 ст. 8 і ч. 3 ст. 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст. 3, ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року.
Вказаним відновлено чинність ст.. 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції.
Отже, з 22 травня 2008 року , особи які набули статусу дітей війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.
Судом також правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним у справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, задовольнив позовні вимоги .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не містять посилань на обставини, які не досліджувались судом і мають значення для справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі відхилити.
Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: / підписи /
Копія вірна : (суддя апеляційного суду) Юзюк О.М.