Справа № 1-92/2010 року .

В  И  Р  О  К

ім’ям  України

19 липня 2010 року                   Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого                     судді  Славінської Н.Л.

при секретарі                                              Базиляк Н.М.

з участю прокурора                                      Волошина С.В.

та адвоката                                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  місті Шаргороді  в залі суду справу про обвинувачення  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого слюсарем-сантехніком в Національному університеті біоресурсів та природокористування України,   раніше  не судимого,  

              - у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.128 КК України,

В С Т А Н О В И В:

                      Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_3 вчинив  необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Підсудний ОСОБА_3 2.05.2010 року близько 21 години 20 хвилин, прийшовши до кафе ПП «Кічмаренко», що знаходиться в с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області на вул. Леніна, та почувши від свого знайомого ОСОБА_4, на котрому була розірвана сорочка, про конфлікт останнього із незнайомим чоловіком, що відбувся у приміщенні кафе, вирішивши з’ясувати причини конфлікту, попросив жителя с. Юхимівка ОСОБА_8 підвезти їх на його автомобілі ВАЗ 2108, разом із ОСОБА_4 під’їхавши до ставка, що розміщений в центрі села, де, помітивши ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  підійшов до ОСОБА_5 і запитав про причини конфлікту останнього з ОСОБА_4, розпочавши при цьому словесну суперечку з ОСОБА_5  В ході словесної суперечки підсудний ОСОБА_3, перебуваючи на відстані близько одного метра  від ОСОБА_5, умисно, двічі кулаком правої руки вдарив останнього в обличчя.  Після цього ОСОБА_5, не втримавшись на ногах, впав на землю, вдарившись при падінні правою рукою об землю, а підсудний ОСОБА_3 наніс йому ще один удар кулаком – в груди. Згідно висновку судово-медичної експертизи  за №82 від 18.05.2010 року у ОСОБА_5 мали місце наступні тілесні ушкодження: закритий перелом п’ятої п’ястної кістки лівої кисті в середній третині без зміщення відламків; синці на нижніх повіках обох очей, на лівій щоці; забій лівої половини грудної клітки; крововиливи під слизову оболонку ротової порожнини. Синці на нижніх повіках обох очей, на лівій щоці; забій лівої половини грудної клітки; крововиливи під слизову оболонку ротової порожнини утворилися від дії твердих тупих предметів, якими могли бути руки, затиснуті в кулак, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, а закритий перелом п’ятої п’ястної кістки лівої кисті в середній третині без зміщення відламків утворився при падінні з висоти власного зросту  при приданні тілу прискорення на витягнуту руку  і ударі о твердий тупий предмет і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, так як спричиняє за собою тривалий розлад здоров’я, терміном понад три тижні.   Тобто підсудний ОСОБА_3 внаслідок злочинної недбалості, оскільки його умислом не охоплювалося заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості при падіння з висоти власного зросту на твердий грунт, не бажав, але повинен був і міг передбачити можливість падіння останнього і настання від цього суспільно-небезпечних наслідків у виді отримання тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винуватим себе  у вчиненні злочину визнав повністю, не заперечував факту заподіяння необережного  середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5 при вище наведених обставинах, просив його суворо не карати, оскільки він визнав свою провину, усвідомив свою   протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого, відшкодував потерпілому заподіяні злочином збитки, і готовий понести покарання за вчинений злочин.  

      За згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ст.299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясував, чи правильно підсудний ОСОБА_3 і потерпілий ОСОБА_5 розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Суд також роз’яснив підсудному та потерпілому, що при таких обставинах вони позбавляються права  оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_3 вчинив  необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, винуватість його доведена, дії органами досудового слідства кваліфіковані вірно і він повинен нести відповідальність  за скоєне за  ч.1 ст. 128  КК України.    

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3,   суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем роботи і проживання (а.с.55-56), до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.54), щиро розкаявся у скоєному, оскільки він визнав свою провину, усвідомив свою протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину та бажання виправити ситуацію, що склалася, у зв’язку із чим добровільно відшкодував потерпілому у повному обсязі матеріальні збитки, заподіяні йому злочином (а.с.22), готовий понести покарання за вчинений злочин, активно сприяв розкриттю злочину.  Ці обставини суд враховує як пом’якшуючі покарання підсудного ОСОБА_3

Обставин, обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням цих обставин, з урахуванням особи підсудного ОСОБА_3 та його ставлення до вчиненого діяння, а саме: що він   щиро розкаявся у скоєному, оскільки визнав свою провину, усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину та бажання виправити ситуацію, що склалася,  готовий понести покарання за вчинений злочин, активно сприяв розкриттю злочину, усвідомивши свою протиправну поведінку і провину, ОСОБА_3 позитивно виявив себе після вчинення злочину, вибачившись перед потерпілим та відшкодувавши добровільно потерпілому ОСОБА_5 заподіяні злочином збитки,  з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_5, який підсудному ОСОБА_3 вибачив, претензій матеріального та морального характеру до нього не має та просить  суворо не карати, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудного ОСОБА_3 та  попередження вчинення ним нових злочинів, є покарання у виді  громадських робіт.    

Підлягає задоволенню позов прокурора Шаргородського району в інтересах комунального підприємства «Шаргородська ЦРЛ» про відшкодування витрат в сумі 1008,81 грн. на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 протягом 4.05.2010 року – 12.05.2010 року  в хірургічному відділенні Шаргородської ЦРЛ (а.с.27-29, 58,70).  

                        Керуючись ст.ст.321, 323,324 КПК України, суд

З  А  С  У  Д  И  В:  

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого  ч.1 ст.128 КК України і засудити його за цією статтею до покарання у виді   громадських робіт строком на сто шістдесят  годин.                                          

      Запобіжний   захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

      На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: