СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 серпня 2009 року Справа № 2-5/962-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність № 1312 від 27.07.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
відповідача, Звенігородський Юрій Олександрович, довіреність № б/н від 22.05.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Интана";
відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 733 від 16.03.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_5;
позивач, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 29.08.97, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
відповідача, Морозов Геннадій Миколайович, довіреність № б/н від 16.07.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Интана";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 23 квітня 2009 року у справі № 2-5/962-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,98100)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтана" (бул. Старшинова, 27,Феодосія,98112)
фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1,98100)
про визнання права власності, визнання недійсною угоди та стягнення 17163,55 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на торговий павільйон (бутік) № 053, площею 10 кв.м., розташований у м. Феодосії, бульвар Старшинова на території ринку "Соната". В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що право власності на спірне майно у набувача виникає з моменту його виготовлення чи отримання. Угода про надання позивачу торгового місця на ринку за своїм змістом відноситься до категорії послуг, згідно якої спірне майно займає три торгових місця. Позивач шляхом добровільного здійснення платежів за споживані послуги погодився з внесеними змінами в угоду.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково через те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків обставинам справи.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. Представники відповідачів проти апеляційної скарги заперечували та пояснили, що торговий павільйон позивачки, який встановлений на території ринку, займає торгові місця, за які позивачка повинна сплачувати плату, а також за послуги з прибирання території ринку.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 114-121, 137-148, 159-161), встановив наступне.
01 листопада 2007 року на підставі договору № 053/Б-2006 від 26 липня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтана" (замовник) та позивачем (пайовик) вказане товариство за кошти позивача закінчило установку на ринку „Соната” по бульвару Старшинова у м. Феодосія та передало позивачу виготовлений (створений) за кошти позивача павільйон № 053/Б, що підтверджується договором та актом прийому-передачі (а.с. 8-9, 54).
Того ж дня між вказаним товариством (підприємство) та позивачем (підприємець) підписана угода № 53, за якою підприємство зобов’язалося надати підприємцю у довгострокове, платне користування торгове місце у ринково-торговому комплексі "Соната" (м. Феодосія, бульвар Старшинова), виконувати прибирання території комплексу та охорону його території, контролювати дотримання санітарних норм та правил, правил протипожежної безпеки (пункт 2.1.4., 2.1.5. угоди), а позивач зобов’язався за торгове місце вносити через касу підприємства щомісячну плату, яка складає 1200,00 грн. в місяць, включаючи ринковий збір (пункт 3.1. угоди) (а.с. 12-13).
15 серпня 2008 року між цим товариством (замовник) та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (підрядник) укладено договір підряду по здійсненню послуг, відповідно до якого підрядник зобов’язався надати послуги по утриманню в чистоті та технічно справному стані приміщень та територій вказаного товариства, а саме: прибирання побутових приміщень та територій, прибирання сміття з території ринково-торгового комплексу "Соната", ремонт та утримання пішохідних доріжок, огорож, воріт та інших робіт, пов’язаних з утриманням та стабільним функціонуванням вищевказаного комплексу (пункт 1.1. договору) (а.с. 41-42).
22 серпня 2008 року листом вих. № 80 товариство з обмеженою відповідальністю "Інтана" повідомило позивача, що починаючи з 15 серпня 2008 року оплата за використання торгового місця у відповідності з розділом 3 "Розрахунки" угоди № 53 від 01 листопада 2007 року буде розбиватися на три платежі: "ринковий збір", "оплата торгового місця", "оплата за надання послуг з утримання торгових місць" (а.с. 14).
Позивачем сплачено на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Інтана" ринкового збору –3.712,80 грн., за торгове місце –11.613,55 грн. та суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5 –5500 грн. за надання послуг по утриманню торгового місця, що підтверджується фіскальними чеками в період з грудня 2007 року по січень 2009 року і квитанціями від 30 грудня, 27 листопада, 29 жовтня, 29 вересня, 28 серпня 2008 року, 29 січня 2009 року (а.с. 15-18).
Надані суду першої інстанції письмові докази підтверджують право відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Інтана", на організацію ринку „Соната”, що слідує з рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 1151 від 15 грудня 2003 року (а.с. 48), договору оренди землі від 16 березня 2006 року (а.с. 36-38).
Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність доказів щодо виготовлення за кошти та на замовлення позивача вказаного торгового павільйону, що не є об’єктом нерухомості, на який не потрібна державна реєстрація права власності, у зв’язку з чим право власності на таке майно у набувача виникає з моменту отримання, що передбачено пунктом 10.3 укладеного між позивачем та відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Інтана", договору від 26 липня 2006 року та не оспорюється цим відповідачем (а.с. 9).
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 792 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Пункт 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за N 288/6576, передбачає, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 вказаних Правил ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Апеляційний господарський суд вважає, що за своїм змістом укладений сторонами договір про надання торгового місця на ринку слід віднести саме до категорії послуг, оскільки за завданням замовника, яким виступає продавець на ринку (позивачка), виконавець, яким виступає адміністрація ринку (відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтана"), надає послугу у вигляді надання на певний термін можливості користуватися на певних умовах торговим місцем на спеціально обладнаній території (ринку); в ході здійснення позивачкою торгової діяльності така можливість реалізується.
А тому підстав, передбачених частиною 2 статті 235 вказаного Кодексу, вважати укладену сторонами угоду удаваною не має. Позивачка не довела та судами першої і другої інстанцій не встановлено обставин того, що ця угода була вчинена сторонами для приховання договору оренди землі.
Помилковою є думка позивача про те, що надання торгового місця на ринку (що розташований на земельній ділянці) є однозначною орендою землі. Такі види правочинів мають різний предмет. У договорі надання послуг –діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Таке поняття надано в Законі України "Про захист прав споживачів" (в новій редакції Закону України N 3161-IV від 01 грудня 2005 року, з змінами). А у договорі оренди землі предметом є володіння і користування індивідуально визначеною річчю (земельною ділянкою), яке є строковим та платним, про що вказано в Законі України "Про оренду землі" (в редакції Закону України N1211-IV від 02 жовтня 2003 року, з змінами).
Стосовно позовних вимог позивача до відповідача, фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, про стягнення безпідставно набутих коштів апеляційний господарський суд також вважає такі позовні вимоги не обґрунтованими.
Відповідно до частин 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Як встановлено, за пунктом 2.1.4 угоди № 53 відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтана", зобов’язався здійснювати прибирання території комплексу і охорону його території, а позивачка –здійснювати у певні строк, порядку та розмірі оплату за торгове місце (а.с. 12-13).
Згідно з розрахунком оплати за користування торговим місцем позивачем на ринково-торговому комплексі "Соната" станом на 01 серпня 2007 року у вартість користування торговим місцем за один день, крім ринкового збору –2,55 грн., входять також послуги ринку (зокрема фонд оплати праці, збори і обов’язкові відрахування, оренда земельної ділянки, витрати на електроенергію і водопостачання, господарські потреби та інше) –8,99 грн. (а.с. 49).
Частина 2 статті 902 Цивільного кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Як слідує з угоди № 53, сторони не передбачили обов’язкове виконання умов договору щодо зобов’язання підприємства по здійсненню прибирання території ринку особисто цим підприємством. А тому виконання таких послуг іншою особою –підприємцем ОСОБА_5 не суперечить закону.
Щодо оплати його роботи безпосередньо позивачем, апеляційний господарський суд вважає, що це є частковою зміною умов угоди № 53 щодо порядку оплати договору послуг, така зміна відбулася за згодою сторін –позивач своїми діями (здійснення оплати) погодився з пропозицією відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Інтана", здійснювати часткову оплату на користь підприємця ОСОБА_5.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень норм процесуального та матеріального права, викладені у ньому висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для його скасування (зміни) не має, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2009 року у справі № 2-5/962-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді