СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

19 серпня 2009 року   Справа № 2-29/643-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився,  фізична особа - підприємець  ОСОБА_2;

представник відповідача: не з'явився,  відкрите акціонерне товариство "Крименерго";

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємеця  ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14 квітня 2009 року у справі № 2-29/643-2009

за позовом           фізичної особи - підприємеця  ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,96400)

до           відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034)

про стягнення 237300,00 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач –фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача –відкритого акціонерного товариства «Крименерго»про стягнення збитків в розмірі 237 300,00 грн.          

Позовні вимоги мотивовано тим, що з вини відповідача на об'єкті нерухомості (торговий павільйон «Нарек») трапилася пожежа, за наслідками якої позивач поніс збитки в сумі 237300,00 грн, які складаються з вартості майна, знищеного вогнем в сумі 22300,00 грн та упущеної вигоди в сумі 215000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14 квітня 2009 року у справі № 2-29/643-2009 відмовлено у позові фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення 237300,00 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення як необхідної умови для притягнення до такого виду цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції була дана неправильна та неповна оцінка обставинам, викладеним у висновку спеціалістів Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, а також фактам, викладеним у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 02 лютого 2006 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом норм матеріального права заявник зазначає, що відмовляючи у позові, суд посилався на правила статей 224, 225 Господарського кодексу України, які регулюють відповідальність за порушення договірних зобов’язань, в той час коли позовні вимоги були заявлені на підставі статті 1187 Цивільного кодексу України, що регулює порядок відшкодування позадоговірної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, заявник скарги просить звернути увагу на наявні у матеріалах справи квитанції, які підтверджують придбання позивачем знищеного майна, а також довідку державної податкової інспекції, що підтверджує вірогідність отримання ним прибутку, як би майно не було знищено пожежею, викликаною неправомірними діями відповідача.

За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Черткової І.В. на суддю Волкова К.В.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. У слуханні справи було оголошено перерву до 19 серпня 2009 року.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2006 році позивач здійснював господарську діяльність в області роздрібної торгівлі в торговому павільйоні «Нарек», розташованому по АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серія Г № 101113, виданим 01 січня 2006 року (арк. с. 8).

В ніч з 21 на 22 січня 2006 року, відбулася пожежа в торговому павільйоні «Нарек»по АДРЕСА_2, про що працівниками ОНПД Чорноморського РО ГУ МНС України в АР Крим Марченко К.Е. складений відповідний акт про пожежу № 2 (арк. с. 9).

Інспектор ОНПД Чорноморського РО ГУ МНС України 02 лютого 2006 року виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, при цьому в постанові зазначив, що в діях посадовців Чорноморського РЕС вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 1 статті 270 Кримінального кодексу України. У цій же постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_2 має право на відшкодування матеріальної шкоди з винних осіб (арк. с. 11).

З метою встановлення причин пожежі позивач звертався до Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим задля проведення цією установою пожежно-технічного дослідження за фактом пожежі в торговому павільйоні. При цьому,  на дослідження спеціалістам було поставлено питання: «Яка причина пожежі?».

Відповідно до висновку спеціалістів Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 02 лютого 2006 року за № 8/2 (арк. с. 12-19), вірогідною причиною пожежі, що відбулась 22 січня 2006 року в торговому павільйоні, розташованому за адресою: смт. Чорноморське, вул. Ломоносова, слугував спалах ізоляції електропроводів та іншого пожежного навантаження електроприладів (морозильної камери) від теплової енергії електричного струму в результаті аварійних режимів роботи електромережі («відгорання»нульового дроту в КТП-30).          

На підставі вказаного висновку, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому вартість знищеного пожежею майна в сумі 22 300,00 грн (розрахунок та перелік майна приведений (арк. с. 24)) та упущену вигоду в сумі 215000,00 грн, яка розрахована позивачем на підставі довідки заступника начальника Державної податкової інспекції в Чорноморському районі № 99/10/1702 від 19 січня 2009 року, відповідно до якої прибуток позивача у період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року склав 215000,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, тому останні підлягають регулюванню саме за правилами зазначених кодексів.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01 квітня 1994 року, із наступними змінами та доповненнями, зазначено, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції помилково посилався на статті 224, 225 Господарського кодексу України, адже ці статті регулюють відповідальність, яка виникла з договірних правовідносин сторін.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми є деліктною (позадоговірною) відповідальністю відповідача, про що, зокрема, свідчить посилання позивача на статтю 1187 Цивільного кодексу України при обґрунтуванні позовних вимог.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні правила щодо відповідальності за завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки встановлені статтею 1187 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Так, відповідно до частини 2 вказаної статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.  

Таким чином, для застосування відповідальності щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Наявність вини заподіювача шкоди джерелом підвищеної небезпеки для його притягнення до цивільної відповідальності не є обов’язковою, однак останній може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що позивачу завдано шкоди у результаті знищення його майна за наслідками пожежі.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд знайшов недоведеним той факт, що шкода, яка завдана позивачу, є наслідком неправомірної поведінки відповідача. При цьому, суд посилався на висновок спеціалістів, який не має безумовного характеру, оскільки містить припущення.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України розуміється, що обставини справ, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з висновку спеціалістів № 8/2 від 02 лютого 2006 року, який міститься у матеріалах справи, з урахуванням обстановки, яка передувала пожежі, встановленого осередку пожежі, спеціалістами розглянуто два джерела спалаху, а саме: вогневе джерело спалаху та тепловий прояв електричної енергії при аварійному режимі роботи електромережі.

При розгляді вогневого джерела спалаху спеціалістами було встановлено, що у момент виявлення пожежі і прибуття підрозділу пожежної охорони металеві віконні віконниці та металеві вхідні двері були зачинені, слідів проникнення не виявлено.

Під час зовнішнього огляду будови павільйону на правій боковій стіні у нижній частині виявлено вентиляційний отвір розміром 20х20 см, в якому були відсутні сліди кіптяви, а також сліди, характерні для застосування інтенсифікатора горіння (зображення 8, арк. с. 19). В районі розташування торгівельного павільйону спеціальних приладів, характерних для вогневого джерела запалювання, не виявлено.

На підставі вищевикладеного версія про вогневе джерело запалювання виключається (арк. с. 15).

Що стосується версії про тепловий прояв електричної енергії при аварійному режимі роботи електромережі, то спеціалістами було встановлено, що навантаження павільйону було погоджено з постачальником електричної енергії і відповідало електричним мережам, крім того, належним чином був підібраний захист від токів короткого замкнення.

В ході експертного огляду місця події, в районі розташування встановленого осередку пожежі виявлено металевий корпус морозильної камери. При ретельному огляді цієї камери встановлено, що живлячі мідні багатожильні дроти перекалені, жили дротів втратили еластичність. Корпус реле морозильної камери повністю знищений. В той же час ознак короткого замкнення у мережах торгівельного павільйону не встановлено.

Також спеціалістами встановлено, що у період часу, який передував пожежі, мали місце різкі перепади напруги.

У випадку ненадійних контактів нульового провідника на трансформаторній підстанції в електричних мережах може виникнути напруга, яка перевищує номінальну (до лінійного –380 В).

У матеріалах справи є акт обстеження КТП-30 про причину припинення подачі електроенергії споживачам, які живляться від КТП -30 у ніч з 21.01.2006 на 22.01.2006. Цей акт був також досліджений спеціалістами (арк. с. 10, 16). У даному акті зазначено, що: "При огляді КТП-30 було виявлено, що у трансформаторі на нульовій шпильці відгорів дріт...".

У випадку підключення двох споживачів до різних фаз і при цьому спільний нульовий дріт "відгорів", то за умови, що навантаження значно відрізняється один від одного, відбувається перекіс фаз, при цьому на меншому навантаженні значно зростає напруга.

На підставі викладеного спеціалісти дійшли висновку, що найбільш вірогідною причиною пожежі явилось "відгорання" нульового проводу в КТП-30, в результаті чого в електромережах торгівельного павільйону виникла напруга, яка перевищує номінальну (до лінійного). Як наслідок у включених пристроях (морозильній камері) відбувся нагрів дротів з наступним їх спалахом.

За наслідками проведених досліджень, наданих матеріалів і огляду місця пожежі спеціалістами встановлено, що вірогідною причиною пожежі 22 січня 2006 року у торгівельному павільйоні, розташованому за адресою: смт. Чорноморське, вул. Ломоносова явився спалах ізоляції електропроводів та іншого пожежного навантаження електропристроїв (морозильної камери) від теплової енергії електричного струму в результаті аварійних режимів роботи електромережі ("відгорання" нульового дроту у КТП-30).

Судова колегія приймає до уваги висновки спеціалістів у вищезазначеному дослідженні.

Разом з цим, враховуючи беззаперечне та обґрунтоване виключення спеціалістами версії про вогневе джерело запалювання павільйону, відсутність інших версій спалаху павільйону, а також викладені вище факти (різкі перепади напруги у період часу, який передував пожежі, стан дротів та реле морозильної камери після пожежі, відсутність ознак короткого замкнення у електричній мережі павільйону, відгорання дроту на нульовій шпильці у трансформаторі КТП-30), які свідчать на користь версії, що спалах ізоляції електропроводів та іншого пожежного навантаження електропристроїв (морозильної камери) у павільйоні відбувся від теплової енергії електричного струму в результаті аварійних режимів роботи електромережі ("відгорання" нульового дроту у КТП-30), судова колегія вважає цю версію доведеною.

Крім того, відповідач, всупереч частини 5 статті 1187 Цивільного кодексу України, не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судова колегія вважає непереконливими посилання відповідача на акт обстеження КТП-30 про причину припинення подачі електроенергії споживачам, які живляться від КТП-30 в ніч з 21 січня 2006 року на 22 січня 2006 року, складений комісією відповідача. Так, у цьому акті зазначено, що: "При огляді КТП-30 було виявлено, що у трансформаторі на нульовій шпильці відгорів дріт. Виходячи з викладеного комісія встановила, що відгорання нульового дроту на трансформаторі відбулось із-за появлення на ньому додаткового потенціалу, з причини контакту нульового та фазного дротів. Але при огляді ВЛ-0,4 кВ Л-1, 2 від КТП-30 контактів фазного і нульового дротів виявлено не було. Вірогідно контакт нульового і фазного проводів відбувся із-за пожежі магазину –вагончику "Нарек", який підключений до ВЛ-0, 4 кВ Л-2 КТП-30" (арк. с. 10).

Однак відповідач не пояснив: яким чином пожежа у магазині "Нарек" могла слугувати причиною контакту нульового і фазного проводів у трансформаторі КТП-30. До того ж, зазначений акт є одностороннім документом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" –відповідача у справі.

Заперечення відповідача з посиланням на акт про пожежу № 2 стосовно того, що перерва між припиненням подачі електричної енергії та пожежею склала приблизно 3 години, що на думку відповідача викликає сумів у тому, що причиною пожежі слугували перепади електроенергії, судовою колегією відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається з зазначеного акту, пожежа павільйону була виявлена в 00 годин 50 хвилин 22.01.2006, а згідно пояснень очевидців, зібраних спеціалістами під час підготовки висновку, подача електричної енергії припинилась близько 22 годин 00 хвилин 21.01.2006 із-за різкого перепаду напруги (арк. с. 16).

Таким чином, різниця у часі між виявленням пожежі та припиненням подачі електричної енергії склала менш трьох годин, що не може спростовувати вищенаведеного висновку про причину пожежі, оскільки спалах та розповсюдження вогню по павільйону за цей час є цілком можливим.

Судова колегія відхиляє посилання відповідача на відсутність електротехнічної експертизи ввідного автомату, силового дроту, яким була підключена холодильна камера, та експертизи пускового реле холодильної камери.

Так, у висновку спеціалістів зазначено, що захист від токів короткого замкнення був підібраний у павільйоні належним чином (арк. с. 16).

Крім того, як свідчать матеріали справи, 21 грудня 2005 року спеціалістами електротехнічної лабораторії державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" у торгівельному павільйоні "Нарек" у смт Чорноморське по вул. Ломоносова, були проведені випробування опору розтікання струму заземлюючого пристрою, визначення повного опору петлі "фаза-нуль" з метою визначення умов спрацьовування захисту, вимірювання опору ізоляції кабелів і дротів. Згідно з протоколами випробувань всі захисні пристрої, дроти відповідають нормам ПТЕ.

Судова колегія приймає до уваги, що зазначені протоколи випробувань були надані позивачем до суду апеляційної інстанції. Однак, відповідно до пункту 9 Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 04-5/366 від 28 березня 2002 року із змінами і доповненнями, додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що повне та всебічне дослідження обставин справи неможливе без з'ясування стану захисних пристроїв та дротів павільйону, апеляційна інстанція у будь-якому випадку, в силу приписів статті 38 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язана була б витребувати відповідні документи з електротехнічної лабораторії державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", якби вони не були надані заявником скарги.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим прийняти докази, надані позивачем, зокрема зазначені протоколи випробувань, підготовлені електротехнічною лабораторією державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз".

З цих же підстав судова колегія не вбачає необхідності у проведенні електротехнічної експертизи ввідного автомату, силового дроту, яким була підключена холодильна камера, та експертизи пускового реле холодильної камери, адже належний стан всіх захисних пристроїв та дротів павільйону підтверджений матеріалами справи, а пускове реле холодильної камери, як зазначалося вище, було досліджено спеціалістами з наданням відповідних висновків.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в діях відповідача є повний склад цивільного правопорушення у вигляді завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що дає правові підстави для притягнення його до цивільної відповідальності.  

Частиною 1 статті 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно з статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з позовної заяви позивач простить стягнути прямі збитки у вигляді вартості знищеного пожежею майна у розмірі 22300,00 грн, а саме: кіоск металевий вартістю 1800,00 грн, морозильну скриню 400 л –4200,00 грн, вітрину-холодильник –3800,00 грн, пивоохолоджувач (розливний апарат) "Тайфун-65" –9000,00 грн, морозильну камеру 400 л –3500,00 грн. Цю суму позивач підтверджує посиланням на акт про пожежу № 2 (арк. с. 9), перелік майна (арк. с. 24) та накладні, які підтверджують право власності позивача на зазначене майно (арк. с. 21-23).

Посилання відповідача на те, що позивач повинен звертатися з вимогами про стягнення вартості знищеного майна, яке він придбав за накладними від 20.05.2005 та 07.07.2000 (арк. с. 21, 23) до суду загальної юрисдикції, оскільки придбав це майно як фізична особа, а не як суб’єкт підприємницької діяльності, судова знаходить хибними, оскільки, виходячи зі змісту статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, основними критеріями визначення підсудності виступають суб’єктний склад та характер правовідносин. Враховуючи, що зазначене майно позивач використовував у підприємницькій діяльності, а також те, що він у встановленому законом порядку зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (арк. с. 7), порушень норм процесуального права щодо визначення підсудності судом не встановлено.

Не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності відсутність договору енергопостачання між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством "Крименерго".

Судом встановлено, що електропостачання торгового павільйону по вул. Ломоносова у смт Чорноморське здійснюється за договором про постачання електричної енергії № 267 від 11 вересня 2005 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (арк. с. 53-58).

Однак, представник позивача пояснив, що фізична особа - підприємець  ОСОБА_2 користувався вказаним павільйоном на підставі договору оренди з ОСОБА_5, екземпляри якого були знищені під час пожежі. Порушення правил користування електричною енергією з боку фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 судовою колегією не встановлено.

Крім того, як було зазначено, позивачу завдана позадоговірна шкода.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 22300,00 грн прямих збитків у вигляді вартості знищеного майна підлягають задоволення.

Позивач просить також стягнути 215000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди. Як зазначає позивач, ця сума розрахована ним за шість місяців –строк, необхідний для відновлення павільйону.

Представник відповідача ніяких заперечень стосовно строку, необхідного для поновлення павільйону, не висловив.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Таким чином, у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди слід виходити з показників, які звичайно характеризують доходи суб'єкта підприємницької діяльності.

В обґрунтування зазначеної суми позивач надав довідку Державної податкової інспекції, згідно з якою доход позивача за попередні шість місяців (з 01.07.2005 по 21.12.2005) склав саме 215000,00 грн (арк. с. 20).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач не мав у той період часу (до 01.10.2006) інших доходів окрім тих, які були отримані від торгівельної діяльності у павільйоні по АДРЕСА_2.

Посилання суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи договорів, які б могли підтверджувати можливість отримання позивачем доходів у майбутньому, судова колегія вважає непереконливими, адже згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серія Г № 101113, виданого позивачу, останній до 01.10.2006 здійснював лише один вид підприємницької діяльності –роздрібну торгівлю у павільйоні по АДРЕСА_2 (арк. с. 8), здійснення якої може відбуватися і за відсутністю письмових договорів.

Враховуючи, що в діях відповідача судовою колегією був встановлений склад цивільного правопорушення, апеляційна інстанції вважає також обґрунтованими позовні  вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 215000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.     

Керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 задовольнити.

             2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2009 року у справі № 2-29/643-2009 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 задовольнити.

5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЕДРПОУ 00131400) на користь фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 (96400, АДРЕСА_1) збитки у розмірі 237300,00 грн, 3560,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                К.В. Волков