СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 серпня 2009 року Справа № 2-7/1538.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № 2-777 від 02.03.09, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;
представник відповідача, Клюєва Оксана Леонідівна, довіреність № б/н від 10.02.09, Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації;
представник відповідача, Чернишов Микола Анатолійович, довіреність № 675 від 03.07.09, виконавчий комітет Миколаївської селищної ради;
представник третьої особи, не з'явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим;
прокурор, не з'явився, Прокуратура Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26.05.2009 у справі № 2-7/1538.1-2009
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,97524)
до 1. Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації (вул. Ракетна, 34,Сімферополь,95018)
2. виконавчого комітету Миколаївської селищної ради (вул. Радянська, 30,Миколаївка, Сімферопольський р-н,97546)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Автономної Республіки Крим (вул. Залеська 12,Сімферополь,95001)
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування "Три товариші" та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування "Три товариші" загальною площею 0,0230га по АДРЕСА_2. Крім того, позивач просить суд зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням у цій справі зареєструвати за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування "Три товариші" та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування "Три товариші" загальною площею 0,0230 га по АДРЕСА_2.
Позов мотивований тим, що на підставі договору купівлі-продажу АЕР №558651 від 18.03.2002 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був придбаний недобудований пункт громадського харчування "Три товариші" з літнім майданчиком, готовністю 82,8%. Позивач зазначив, що в подальшому ним було закінчено будівництво пункту громадського харчування, але відповідач ухиляється від реєстрації права власності.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2008 року позов був задоволений в повному обсязі. Судом визнано за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування "Три товариші" - комплекс, який складається з: кухонного блоку розміром 5,45 X 12,0 кв. м. та критого майданчика на бетонній основі розміром 12,0 X 12,65 кв. м., а саме: літ. А (№ 1 кухня - 38,4 кв. м., № 2 санвузол -1,9 кв. м., № 3 кімната -3,0 кв. м., № 4 підсобне приміщення -8,4 кв. м., № 6 літній майданчик -151,8 кв. м. - відповідно до експертного висновку № 31-0626 від 20.07.2008 року "УкравтоТЕХекспертизи"), що знаходиться на земельній ділянці 0,0230 га за адресою: вул. Леніна, смт. Миколаївка, Сімферопольськії район АРК. Зобов'язано Бюро реєстрації та технічної інвентаризації Сімферопольського району протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду по цій справі зареєструвати нерухоме майно - пункт громадського харчування "Три товариші" - комплекс, який складається з: кухонного блоку розміром 5,45 X 12,0 кв. м. та критого майданчика на бетонній основі розміром 12,0 X 12,65 кв. м , а саме: літ. А (№ 1 кухня -38,4 кв. м., № 2 санвузол -1,9 кв. м., № 3 кімната -3,0 кв. ., № 4 підсобне приміщення -8,4 кв. м., № 6 літній майданчик -151,8 кв. м. - відповідно до експертного висновку № 31-0626 від 20.07.2008 року "УкравтоТЕХекспертизи"), що знаходиться на земельній ділянці 0,0230 га за адресою: АДРЕСА_2.
В подальшому, Прокуратурою Автономної Республіки Крим було внесено касаційне подання до Вищого господарського суду України, за результатом розгляду якого постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2008 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
15 квітня 2009 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення вимог, згідно якої позивач просить суд:
- визнати за СПД ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування "Три товариші" та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування "Три товариші" загальною площею 0,0230 га по АДРЕСА_2;
- зобов'язати Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням у цій справі зареєструвати за СПД ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування "Три товариші" та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування "Три товариші" загальною площею 0,0230 га по АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009 року у справі № 2-7/1538.1-2009 (суддя І.І. Дворний) у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
У судове засідання, призначене на 03.08.2009 року представник третьої особи та прокурор не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
18 березня 2002 року між ОСОБА_1 (яка діє від імені ОСОБА_5, продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу ( т.1. а.с. 19).
Згідно пункту 1.1. вказаного договору покупець придбав у власність незакінчений будівництвом пункт громадського харчування "Три товариші" з виконаними будівельними роботами на 82,8%, який розташований за адресою: АДРЕСА_2
Так, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 вказує, що нею за власні кошти було завершено будівництво пункту громадського харчування, але Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району відмовляється від оформлення права власності на спірну нерухомість.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Також, матеріали справи свідчать, що спірний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.
Також, згідно статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Також, частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи 17.03.2005 року між Миколаївською селищною радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, за яким позивачеві в строкове платне користування була передана земельна ділянка загальною площею 230,00 кв. м. по АДРЕСА_2 для розміщення кафе з літнім майданчиком (т.1. а.с. 25-28).
Пунктом 3.1 цього Договору передбачено, що він діє до 01 жовтня 2005 року. Після закінчення терміну дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. В цьому випадку Орендар повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити термін дії договору не пізніше, ніж за 2 місяця до закінчення терміну його дії.
Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції місцевої ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Також, згідно статям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Однак, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не надала судовій колегії доказів наявності рішення Миколаївської селищної ради про продовження строку дії договору оренди від 17.03.2005 року, через що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 01.10.2005 року правовстановлювальні документи на земельну ділянку під спірним нерухомим майном у позивача відсутні. Крім того, на відсутність між сторонами договірних відносин щодо оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 посилається й сама Миколаївська селищна рада. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що згідно з рішенням Миколаївської селищної ради від 21.02.2005 року позивач після закінчення строку дії договору оренди повинен звільнити земельну ділянку.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних (частина 14 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій") відділень.
Відповідно частинами 1, 2 статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Також, роботи по реконструкції пункту громадського харчування "Три товариші" в смт. Миколаївка та завершенню будівництва були виконані без наявності відповідного дозволу інспекції ДАБК, про що безпосередньо зазначено третьою особою. Іншого суду, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, судовій колегії доведено не було.
Таким чином, спірне нерухоме майно було збудоване позивачем без належного дозволу, розташовано на невідведеній земельній ділянці, у зв'язку з чим відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України воно вважається самочинним будівництвом.
Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3 статті 376 Цивільного кодексу України).
Однак, частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельніг ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Так, з вище вказаного вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є:
- відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки;
- відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки;
- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Також, як вбачається з матеріалів справи Миколаївська селищна рада, як орган, що виконує функції власника земельної ділянки під спірним об'єктом нерухомого майна, заперечує проти визнання за СПД ОСОБА_2 права власності на спірну нерухомість. Крім того, матеріали справи також свідчать про відсутність у органа місцевого самоврядування наміру передавати в оренду позивачеві земельну ділянку під спірним об'єктом. Наведене свідчить про неможливість визнання за позивачем права власності на пункт громадського харчування "Три товариші" та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування "Три товариші" загальною площею 0,0230 га по АДРЕСА_2.
Відповідно частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. З ст. 331 ЦК України).
Також, в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача з боку Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району та Виконавчого комітету Миколаївської селищної ради. Так, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не надала судовій колегії доказів звернення до відповідачів з заявами про оформлення права власності та його реєстрацію у Державному реєстрі, відмова в задоволенні яких або ненадання відповіді на які свідчили б про наявність порушеного права та інтересу.
На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009 року у справі № 2-7/1538.1-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді