СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 липня 2009 року Справа № 2/22-2780-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Хабібуліна Людмила Олександрівна, довіреність № 154-Д від 29.12.08, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
відповідача: не з'явився, ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу Фонда майна Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 15 травня 2009 року у справі № 2/22-2780-2009
за позовом Фонда майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення збитку в сумі 63667,20 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2009 року у справі № 2/22-2780-2009 (суддя Калініченко А.А.) у задоволенні позову Фонду майна Автономної Республіки Крим відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до прийняття необґрунтованої ухвали про повернення позовної заяви без розгляду.
Як стверджує Фонд майна Автономної Республіки Крим, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача, що не було враховано судом першої інстанції при розгляді даної справи.
У судове засідання, призначене на 14 липня 2009 року, представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав її для задоволення виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що відповідач - ОСОБА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є громадянином цієї держави.
Згідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Іноземні підприємства і організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і організаціями України.
Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо підприємств і організацій тих держав, законодавством яких обмежуються процесуальні права підприємств або організацій України.
Іноземні підприємства та організації повинні звертатися до господарських судів України згідно з установленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам визначається у статтях 12 - 16 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених у статті 124 цього кодексу.
Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.
Частина 1 цієї статті відтворює правило загальної територіальної підсудності справ. Справи за участі іноземних підприємств та організацій підлягають розгляду у господарських судах України, якщо відповідач має місцезнаходження на території України.
Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року N 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначається, що за змістом статей 41, 12 - 17, 123 Господарського процесуального кодексу України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Оскільки в Господарському процесуальному кодексу України відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13 - 16 Господарського процесуального кодексу України про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції. Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираючи орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках:
- якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
- у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
- якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
- дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
- в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що предметом спору даного позову є стягнення збитку за господарським договором.
Отже, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем є громадянин Російської Федерації, з огляду положення статей 15, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, даний позов не підлягає розгляду у господарських судах.
Відповідно пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Згідно з частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Оскільки підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали відсутні, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2009 року у справі № 2/22-2780-2009 залишити без змін
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.М. Гоголь
І.В. Черткова