СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 липня 2009 року Справа № 20-2/422
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ;
представник відповідача, не з'явився, комунальне підприємство "Орбіта";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 18 травня 2009 року у справі № 20-2/422
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99028; представник позивача - адвокат ОСОБА_2, АДРЕСА_3, 99011; представник позивача ОСОБА_3, АДРЕСА_1)
до комунального підприємства "Орбіта" (пр. Жовт. Революції, 52, кв. 36а, місто Севастополь, 99038; пр. Жовтневої Революції, 8, місто Севастополь, 99038)
про визнання недійсними договорів на господарське обслуговування в частині калькуляції-розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торговельних павільйонів на ринку "Юмашевський" на 01.02.2007;
за зустрічним позовом комунального підприємства "Орбіта"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у сумі 45942,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2009 року у справі № 20-2/422 (суддя Н.Г. Шевчук) відмовлено у задоволенні первісного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства "Орбіта" про визнання недійсним договорів на господарське обслуговування № 65, 66, 67 від 01 вересня 2005 року в частині калькуляції-розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торговельних павільйонів на ринку "Юмашевський" на 01 лютого 2007 року та зобов'язання комунального підприємства "Орбіта" затвердити нову калькуляцію, яку буде розраховано судовим експертом виходячи з послуг, які надаються та їх собівартості.
Зустрічний позов комунального підприємства "Орбіта" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 45942,40 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь комунального підприємства "Орбіта" заборгованість в сумі 83523,28 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 835.23 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.
На вказаний судовий акт позивачем за первісним позовом подана апеляційна скарга, в якій заявник просить скасувати судове рішення від 15 жовтня 2008 року, прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного відмовити з тих підстав, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про продовження договору оренди землі, на підставі якого комунальне підприємство "Орбіта" користувалось земельною ділянкою для потреб ринку –а відтак, строк дії договорів, укладених з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 також закінчився.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, комунальне підприємство "Орбіта" вважає рішення першої інстанції таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 червня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 23 червня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2009 року розгляду апеляційної скарги було відкладено.
У судовому засіданні 07 липня 2009 року було оголошено перерву до 09.09.2009 року.
У судове засідання 09 липня 2009 року представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У вересні 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Орбіта", просив визнати недійсним договори на господарське обслуговування №№ 65,66, 67 від 01.09.2005 року в частині калькуляції - розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торгівельних павільйонів на ринку „Юмашевський” на 01.02.2007 року, зобов’язати відповідача затвердити нову калькуляцію, яку буде розраховано судовим експертом виходячи з послуг, які надаються та їх собівартості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно завищує вартість господарського обслуговування, що є порушенням та , одночасно, зміною умов договору.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав його безпідставним, посилаючись на те, що згідно аудиторської довідки № 137-07 калькуляції - розрахунку вартості господарського обслуговування для торгівельних павільйонів на Юмашевському ринку від 01.02.2007 року, а також згідно листа Відділу цін управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації від 05.07.2007 року № 772 вартість обслуговування одного торгівельного місця визначена комунальним підприємством у відповідності з чинним законодавством та нормативними документами (а.с.28, том 1).
Одночасно комунальне підприємство "Орбіта" звернулось з зустрічним позовом про стягнення суми 45 942,40 грн. заборгованості за послуги з господарського обслуговування торгових павільйонів за період з січня 2007 року по червень 2008 року.
Збільшивши позовні вимоги, комунальне підприємство "Орбіта" просило про стягнення суми 71 785,00 грн. заборгованості та 11 738,28 грн. штрафних санкцій, всього 83 523,28 грн. ( а.с.84,85, том 1).
Заявою від 12.03.2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уточнив вимоги і обґрунтування позову та, посилаючись на порушення відповідачем статей 180,181 Господарського кодексу України та Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, просив визнати договори № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року недійсними в цілому ( а.с. 94-96, том 1).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на презумпцію правомірності правочину та право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін у судовому засіданні 07.07.2009 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2005 року між сторонами у справі було укладено договори №№65, 66, 67 на господарське обслуговування, якими регулюються взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у зв'язку з розміщенням павільйонів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на території ринку по пр. Окт. Революції, 61.
Згідно з пунктом 2 договорів до обов'язків комунального підприємства "Орбіта" віднесено:
- визначення на підставі договору і згідно затвердженого проекту реконструкції ринку місця для розміщення павільйону суб’єкта підприємницької діяльності з метою організації стаціонарної торгівлі на території ринка;
- здійснення сприяння у вирішенні поточних завдань, пов’язаних з створенням умов для торгової діяльності павільйону;
- здійснення контролю за дотриманням вимог санітарних та протипожежних норм та правил;
- здійснення постійного прибирання прилеглої території до павільйону, створення місця для сбору сміття та організації його вивозу, забезпечення підключення електроенергії до павільйону;
- розглядання пропозицій суб’єктів підприємницької діяльності по поліпшенню організації обслуговування та надання послуг;
- затвердження калькуляцію на послуги з господарського обслуговування павільйону;
- до 7-го числа місяця наступного за звітним надання суб’єкту підприємницької діяльності рахунку на сплату послуг з господарського обслуговування.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як було зазначено вище, пунктом 2.1.6 договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року було передбачено право комунального підприємства „Орбіта” на затвердження калькуляції на послуги з господарського обслуговування павільйону суб’єкта підприємницької діяльності , яка є невід’ємною частиною договору.
Отже, сторони висловили свою волю шляхом досягнення згоди з вище перелічених умов правочину та виконували його протягом 2005-2006 років.
Позивач в обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем вимог статей 180, 181 Господарського кодексу України стосовно зміни умов договору.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (пункт1 статті 180 Господарського кодексу України).
Однак, пунктом 2.3.3 договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року на комунальне підприємство „Орбіта” покладено обов'язок по повідомленню фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зміну цін та витрат, що не можна вважати зміною умов договору, оскільки, як було зазначено вище, пунктом 2.1.6 договорів обов’язок по затвердженню калькуляції на послуги з господарського обслуговування покладено на відповідача, тобто, умовами договорів не передбачено обов’язок комунального підприємства „Орбіта” погоджувати калькуляцію з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 із змінами на 25.05.98 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Позивач наполягає на невідповідності оспорюваного правочину положенням Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які склались між сторонами, вищезгаданий закон не розповсюджується, оскільки він визначає засади організаційних та господарських відносин, які виникають в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями та споживачами, тоді як правовідносини сторін за договорами № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року випливають з діяльності позивача як суб’єкта підприємництва та діяльності відповідача як ринкового господарства.
З врахуванням вищенаведеного підстав для визнання договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року недійсними внаслідок їх невідповідності вимогам статей 180, 181 Господарського кодексу України та Закону України „Про житлово-комунальні послуги” не вбачається.
Одночасно судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції послався на неприпустимий доказ, а саме, висновок додаткової судової економічної експертизи № 193 від 27.06.2008 року, призначеної у справі № 5020-7/206-11/276-5/406-11/382 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до комунального підприємства "Орбіта" про визнання недійсним договору на господарське обслуговування № 78 від 16.07.2002 року в частині калькуляції-розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торговельних павільйонів на ринку "Юмашевський" на 01.02.2007 року.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Вищенаведене порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення у справі, тому не може бути підставою для скасування оскарженого судового акту. Однак, з його мотивувальної частини слід виключити посилання на висновок додаткової судової економічної експертизи.
Пунктом 3.1 договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року передбачено строк їх дії до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по пр. Окт. Революції, 61.
Позивач посилається на те, що строк дії договорів №№ 65,66, 67 закінчився, оскільки договір № 148 від 12.06.1997 року про право користування землею на умовах оренди укладено строком до 12.06.2007 року.
Однак, пунктом 5.2 договору від 12.06.1997 року передбачено, що за спливом строку користування земельною ділянкою договір може бути пролонгований на наступний період, якщо жодна зі сторін не вимагає його розірвання.
Відповідно до статті 33 Закону України „Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суду не надано належних доказів на підтвердження припинення дії договору оренди землі, тоді як позивач протягом 2007-2009 року частково виконував умови договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року, що також свідчить про продовження договірних відносин між сторонами.
Позивач, не заперечуючи факту надання йому певних господарських послуг відповідачем, посилається на те, що кількість та вартість таких послуг, а також їх якість не відповідають заявленим комунальним підприємством „Орбіта” послугам у калькуляції.
Судова колегія вважає, що зазначені обставини не можуть бути предметом дослідження у справі, що є предметом розгляду, оскільки неналежне виконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним, а наслідки порушення умов договору визначені статтею 611 Цивільного кодексу України та виходять за межі дійсного спору.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктами 2.2.3 договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прийняв на себе зобов’язання щомісяця до 10-го числа місяця перераховувати на розрахунковий рахунок комунального підприємства „Орбіта” або вносити у касу комунального підприємства „Орбіта” плату за послуги з господарського обслуговування згідно затвердженої калькуляції, про що комунальне підприємство „Орбіта” повідомляє СПД за 30 днів. За кожен день просрочки платежу стягується пеня у розмірі 0,1 % суми платежу.
Розрахунок позивача про наявність заборгованості за надані послуги за період з січня 2007 року по лютий 2009 року в сумі 71 785,00 грн. відповідачем не спростований, будь-яких доказів щодо неприйняття ним рахунків позивача за зустрічним позовом суду не надано.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму заборгованості 71 785,00 грн.
Як було зазначено вище, пункт 2.2.3 договорів № 65, 66, 67 від 01.09.2005 року передбачає право комунального підприємства „Орбіта” на стягнення пені в розмірі 0,1 % суми платежу.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порядок застосування штрафних санкцій передбачено статтею 232 Господарського кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем за зустрічним позовом, не суперечить вищенаведеним нормам закону та умовам договорів, тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення суми 11 738. 28 грн. є обґрунтованим.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як така, що не спростовує висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2009 року у справі № 20-2/422 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді