Машівський районний суд  Полтавської області

Справа  1-80/2010 року

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 серпня 2010 року.   Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді                         Кравець С.В.

при секретарі                             Кульчицькій І.М.

з участю: прокурора                         Ряднини В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Машівка, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого сторожем Полтавської дистанції колії, військовозобов’язаного, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 на підставі постанови Карлівського районного суду Полтавської області від 30.07.1998р. ( виконавчий лист № 38-АЕ від 30.07.1998р. ) повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 20.07.1998 року і до досягнення повноліття дитини. Однак ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, діючи умисно, усвідомлюючи, що він зобов’язаний утримувати свого малолітнього сина до досягнення ним повноліття, злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених рішенням суду. Так, в період з осені 2002 року по 30.07.2004 року ОСОБА_4 працював без офіційного працевлаштування на різних тимчасових роботах, а з 30.07.2004 року офіційно працевлаштувався до Полтавської дистанції колії ПЧ-11. Працюючи на вказаних роботах, підсудній отримував доходи та заробітну плату, однак про їх отримання не постановив до відому державну виконавчу службу і аліменти встановлені судовим рішенням на утримання дитини не сплачував. Станом на 17.06.2010р. борг по сплаті аліментів становить 23 660, 80 грн.

Допитаний в судовому засіданні   підсудній ОСОБА_1   вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що дійсно з 1998 року з нього стягувалися аліменти на користь колишньої дружини ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, 1998 року народження. У 2001 році його призвали на службу в Збройні Сили України, і після повернення восени 2002 року він підробляв за тимчасовими заробітками і проживав на отримані кошти. У 2004 році працевлаштувався до Полтавської дистанції колії ПЧ-11, де працює і по даний час, але аліменти на утримання сина не сплачував і виконавчу службу не повідомляв, оскільки не знав, де дружина проживає. Лише коли ОСОБА_2 звернулася до нього, про надання дозволу на виїзд сина за кордон, дізнався, де вони проживають, але остання сказала, що їй гроші не потрібні. З 1998р. з сином не спілкувався, оскільки не хотів.

Крім повного визнання підсудним вини по пред’явленому обвинуваченню, суд вважає, що його винність підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів:

Заявою потерпілої до органів прокуратури від 01.06.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ( а.с. 8 ).

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка будучи допитаною в судовому засіданні зазначила, що після винесення рішення суду у 1998 році про стягнення з підсудного аліментів на утримання сина, він їх сплачував лише до 2001 року. У 2006 році вона зверталася до нього про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, і говорила, що гроші на поїздку сина від нього не потрібні, але при цьому від аліментів не відмовлялася. Дійсно з сином, з 1998 року він жодного разу не спілкувався.

З копії свідоцтва про народження вбачаться, що підсудній дійсно є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 13 ).

Згідно Постанови Карлівського районного суду від 30.07.1998р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 ( прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_2 ) на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 стягнуті аліменти в розмірі ? частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, про що цього ж числа виданий виконавчий лист ( а.с. 11-13, 14-15 ).

З довідок відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції  вбачається, що розмір заборгованості по аліментам за період з січня 2001 року по 17.06.2010 року складає 23 660, 80 грн., частково заборгованість сплачена лише у березні – червні 2010 року в розмірі 1000 грн. ( а.с. 20-25, 27-29 ).

Як видно з копії наказу про прийняття на роботу, трудової книжки та довідок про отримані доходи наданих Полтавською дистанцією колії, в період з 30.07.2004р. по даний час ОСОБА_1 дійсно працює у вказаній організації сторожем, але протягом вказаного періоду стягнення аліментів з нього не проводилось ( а.с. 31-43 ).

Таким чином, на підставі досліджених доказів у справі, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1, який  в період з осені 2002 року по 17.06.2010р., отримуючи доходи та заробітну плату, умисно не сплачував аліменти на утримання сина, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення  від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, суд визнає те, що він вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_7, 2002 року народження ( а.с. 60 ).

Обставин, які б обтяжували покарання підсудному, суд не вбачає.

По місцю проживання та роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно ( а.с. 57-58 ), згідно довідки Машівської ЦРЛ на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває ( а.с. 62 ), раніше не судимий ( а.с. 63 ).

При обранні покарання підсудному, суд у відповідності  до  ст. 65  КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як злочин невеликої тяжкості, особу підсудного, обставини, які пом’якшують його покарання та відсутність обтяжуючих обставин, а також враховуючи обставини справи та відношення винного до вчиненого і приходить до висновку, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення та попередження нових злочинів, буде покарання у вигляді обмеження волі обране в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для призначення підсудному більш м’якого покарання у вигляді штрафу, громадських чи виправних робіт.  

Разом з тим, враховуючи те, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, та враховуючи обставини, що пом’якшують його покарання, а саме: повне визнання вини, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також позитивні характеристики по місцю проживання та роботи, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судових витрат та речових доказів по справі немає.

    На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 323, 324  КПК  України, суд, -

з а с у д и в :

    ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити   ОСОБА_1   від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Зобов’язати ОСОБА_1   відповідно до ч.1 ст. 76 КК України в період іспитового строку:  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_1   до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Машівський районний суд.

Суддя: ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                         С.В. Кравець