№ 2-244/2010                                                                                                                                            

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

2 серпня 2010 року       Ульяновський районний суд  Кіровоградської області      

у складі головуючого - судді Бондаренка А.А.,

при секретарі Седлецькій А.В.,                                                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ульяновка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування йому протягом 2006-2009 р.р. державної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», про зобов’язання відповідача зробити перерахунок та виплату вказаної допомоги та про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з названим позовом та вказала, що народився у 1937 році і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону їй з 1 січня 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77, 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п.12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.

 Пунктом 1 рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч 1 ст.66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст.71 ст. ст. 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 19.07.2007 року № 6-рп/2007, визнано неконституційними вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  Враховуючи це, відповідач повинен був щомісячно виплачувати їй доплату до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії. Однак, всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вищезазначеного рішення Конституційного Суду відповідач не робить цих виплат, чим порушує конституційні права позивачки на соціальний захист та право на отримання допомоги.

У зв’язку з цим, позивачка просить суд визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню їй вказаної допомоги за 2006 -2009 роки у розмірі меншому, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати його здійснити нарахування вказаної допомоги з урахуванням ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” за 2006 – 2009 роки.

З огляду на пропущення передбаченого ст.257 ЦПК України строку позовної давності позивачка просить його поновити, так як дізналась про порушення свого права лише зараз.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, навівши у позовній заяві клопотання розглянути справу у її відсутності у зв’язку з поганим станом здоров`я.

 Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. У запереченні послався на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних    соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів державного бюджету України. Протягом періоду, вказаного позивачем, кошти з державного бюджету до Пенсійного фонду України на оплату вказаних позивачем соціальних виплат не перераховувались. Крім того, на обґрунтування заперечень проти позовних вимог представник відповідача також вказав, що термін „мінімальний розмір пенсії за віком”, на який посилається позивач, не може застосовуватись у даних правовідносинах, оскільки відповідно частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування„  мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за віком.

Також вказав на відсутність механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач не заявляв про застосування судом позовної давності до вимог позивача, тому суд, керуючись ч.3 ст.267 ЦК України його не застосовує.

Судом досліджені наступні докази: копія паспорту позивачки, копія пенсійного посвідчення позивачки з відтиском штампу „Дитина війни”, письмові заперечення відповідача, надана на запит суду довідка Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі про те, що на відповідача не поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту" і виплат відповідно до вказаного Закону вона не отримувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені такі фактичні обставини по справі та відповідні їм правовідносини:

Позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорту, де вказано, що вона є громадянкою України, та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової війни було менше 18 років та пенсійного посвідчення з відтиском штампу „Дитина війни”.

У 2006-2009 роках позивачці відповідачем не нараховувались та не сплачувались кошти щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Оскаржувані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавались, тому для проведення позивачу спірних виплат у 2006 році правові підстави відсутні. Тому позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року задоволенню не підлягають.

     Відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

   Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року за № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення, п.п.36-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними. Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивачки на нарахування їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. за № 2017 та Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. за № 966 розмір мінімальної пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.

        Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з такого:

Відповідно до Положення   про   Пенсійний   фонд   України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №  1261, основними завданнями Пенсійного фонду є керівництво та      управління солідарною системою загальнообов'язкового державного    пенсійного страхування, призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення  своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на

поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за  рахунок  коштів  Пенсійного  фонду  України  та  інших джерел, визначених  законодавством. Відповідно до зазначених завдань Пенсійний фонд   України,  зокрема, організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій; забезпечення  своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання  та  інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок Пенсійного фонду України та інших  джерел, визначених  законодавством;  проведення правильності  призначення  (перерахунку) і виплати пенсій та інших виплат;  здійснює в межах своїх повноважень контроль  за  цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах,  містах  і  районах  у містах,  затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного  фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному   обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного   законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами  дітей війни.

      Положення статті 7 Закону  України "Про соціальний захист дітей   війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних  соціальних  гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилався відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим,  що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, суд до уваги не взяв з таких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007  рік" установлено, що в разі недостатності виділених із  державного  бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних  категорій  громадян, виплачуються у повному обсязі за  рахунок  власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення  пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше,  то  вона  має  пріоритет над нормою,  закладеною  у  статті  7  Закону  України "Про соціальний захист дітей війни".

Посилання відповідача на відсутність конкретного механізму  фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб є безпідставним, оскільки не може бути підставою для  позбавлення  позивачки права на отримання зазначеної щорічної допомоги, реалізація якої є обов'язком держави.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що термін „мінімальний розмір пенсії за віком”, на який посилається позивач, не може застосовуватись у даних правовідносинах, оскільки відповідно частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування„ мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за віком. При цьому керується такими міркуваннями:

Зі статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її  нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише  за  правилами,  передбаченими  частиною  першою статті   28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд приходить до рішення про не взяття до уваги наведених положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального  розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та   права на підвищення  пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний  захист дітей війни".

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 38 грн. 50 коп.

            Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законом України  „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

            Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі задовольнити частково.

Визнати протиправним ненарахування Управлінням Пенсійного фонду України в Ульяновському районі   ОСОБА_1 та невиплату їй сум щомісячної соціальної державної допомоги, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області провести нарахування пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її до 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням отриманих ним коштів.

  Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі  на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 45,50 грн.  

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ульяновський районний суд  шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                                    А.Бондаренко