Справа № 2-2951/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 липня 2010 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого-судді - ФАНДА О.А.,
за участю секретаря – ЧУМАКОВОЇ Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії; -
В С Т А Н О В И В:
28 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати йому пенсії з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; зобов’язати відповідача провести перерахунок та стягнути суми недоплаченої основної та додаткової пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % від мінімальної пенсії за віком – відповідно, за період з 1 квітня 2007 року по 1 квітня 2010 року в сумі 154 638,75 грн. без урахування проведених виплат; визнати за ним, позивачем, право на отримання основної пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІ групи інвалідності згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати відповідача призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІ групи інвалідності, основну і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та 500 грн. по оплаті послуг на правову допомогу.
В судове засідання позивач не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач до суду не з’явився, просив розглядати справу без участі його представника. Подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилався на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС здійснюється згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України. Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін вартості життя і зростання заробітної плати. При нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу Управління керувалося нормами Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, згідно якої розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії проводиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. Розмір пенсії, встановлений ч. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Редакція ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої додаткова пенсія для інвалідів нараховується в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та ст. 54 цього ж закону, яка встановлює розмір основної пенсії не нижчим по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, були змінені на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п. 28 розділу ІІ вказаного Закону, яким були внесені зміни до ст. 50 та с. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили свою чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. З метою законодавчого врегулювання даного питання КМУ була прийнята 28 травня 2008 року постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року. Пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачувати інвалідам ІІ групи 20 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Пункт 6 вказаної постанови закріплює положення стосовно розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, яка для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІ групі інвалідності не може бути нижчою від 965 грн. З урахуванням зазначеної постанови позивачу виплачується основна та додаткова пенсія в розмірі 20 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на вказані обставини просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по ІІ групі інвалідності, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_1).
При цьому позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова, де він перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Управління Пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова розрахунок пенсії позивача провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Суд приходить до висновку, що вказані дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення йому державної пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. ЇЇ положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, і ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. А отже положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційного права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на зазначене та виходячи з пріоритету законів над нормативними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 1 січня 2007 року – 380 грн., з квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з цими змінами було встановлено таке. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які віднесені до категорії 1 і, які визнані інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, згідно з цими змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Вищезазначена редакція Закону діяла увесь час до прийняття Конституційним Судом України 22 травня 2008 року рішення № 10-рп/2008 про визнання змін, внесених Законом України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші нормативні акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня їх ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова повинно було керуватися вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року та статтею 67 цього Закону. Протягом 2009, 2010 року змін у вказані норми закону внесено не було.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсі діючому законодавству з 1 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 квітня 2010 року.
Позивачем заявлені, в числі інших, позовні вимоги щодо стягнення конкретної суми заборгованості без врахування вже отриманих ним за вказаний період сум державної та додаткової пенсії. Стосовно вказаної позовної вимоги суд зазначає, що до повноважень суду не входить розрахунок сум відповідних соціальних виплат. Проведення вказаного розрахунку пенсії позивача належить до компетенції Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова. Крім того, перерахунок має бути проведений з урахуванням фактично отриманих позивачем за цей період сум.
Інші вимоги позивача про визнання за ним права та зобов’язання відповідача призначити йому основну та додаткову пенсію, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають, оскільки таке право позивача передбачено визначено законом і додаткового врегулювання судом не потребує. Крім того, за змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Тому питання про майбутні правовідносини сторін знаходяться поза межами компетенції суду.
Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 500 грн. на відшкодування правової допомоги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 500 грн. за консультаційно-правові послуги при подачі адміністративного позову філії товариства з обмеженою відповідальністю «Надія». При цьому в матеріалах справи відсутні: ордер або інший документ, що підтверджує повноваження особи, яка надавала правову допомогу; угода на надання юридичної допомоги тощо. Таким чином з наданої позивачем копії документу про оплату 500 грн. не зрозуміло ким саме з працівників філії ТОВ «Надія» йому було надано правову допомогу, чи є ця особа адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, та чи має право на надання такої допомоги взагалі.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справи. Граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення в цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Позивачем розрахунок наданих послуг (консультації, складання позовної заяви тощо) з зазначенням часу, який було витрачено на надання такої допомоги не наданий.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача 37 грн. (розгляд спору немайнового характеру).
На підставі викладеного, ст. 46 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо відмови в проведенні перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2010 року - неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік: з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік: з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2010 року, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Вказаний перерахунок та виплати проводити з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя –