СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 серпня 2009 року Справа № 2-16/12481-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим);
відповідача: не з'явився (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1);
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 28 вересня 2006 року у справі №2-16/12481-2006
за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,95034)
про стягнення 14186,75 грн,
ВСТАНОВИВ:
13 липня 2006 року Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 14186,75 грн. (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2006 року у справі № 2-16/12481-2006 позов Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 14186,75 грн. задоволено (а.с. 47-49).
Не погодившись з вказаним рішенням суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволені позову.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року у справі № 2-16/12481-2006 апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2006 року скасовано. У задоволені позову відмовлено.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим була подана касаційна скарга на зазначену постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року у справі № 2-16/12481-2006 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено частково, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суд апеляційної інстанції за нормами Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала мотивована тим, що апеляційний господарський суд не мав права переглядати рішення місцевого господарського суду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України як адміністративний суд, оскільки судом першої інстанції справу розглянуто як господарським судом. Отже, в такому випадку в апеляційній інстанції справа підлягала розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене розглядом на 26 серпня 2009 року, представники сторін не з’явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов’язковою, клопотання про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходили, визнала можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без представників сторін.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим протягом періоду з 09 вересня 2003 року до 30 липня 2004 року до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на суму 15152,75 грн. за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, що не є податковими зобов’язанням, у розумінні статті 14, статті 15 Закону України „Про систему оподаткування”.
Штрафні санкції на суму 15152,75 грн. нараховані рішеннями податкового органу:
- № 0005822303/0 від 09 вересня 2003 року на суму 1345,50 грн.;
- № 0007342303/0 від 02 жовтня 2003 року на суму 1000,00 грн.;
- № 0007342303/0 від 23 січня 2004 року на суму 1259,00 грн;
- № 0000562303/0 від 16 квітня 2004 року на суму 1000,00 грн.;
- № 0003552303/0 від 30 липня 2004 року на суму 4400,00 грн.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом, оскільки відповідач у добровільному порядку не сплачував заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 15152,75 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та припинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Як вже було зазначено вище, приймаючи рішення від 28 вересня 2006 року у справі № 2-16/12481-2006 господарський суд Автономної Республіки Крим керувався нормами Господарського процесуального кодексу України.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим при прийнятті оскаржуваного судового рішення суд не врахував наступне.
Пунктом 6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року, передбачено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.
Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (пункт 11 статті 10 Закону).
Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим є суб’єктом владних повноважень.
Пунктом 7 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд першої інстанції не звернув уваги на приписи вищенаведеного законодавства та розглянув справу за правилами Господарського процесуального кодексу України, що позбавляє суд апеляційної інстанції усунути вказані порушення норм процесуального права.
За правилами частини першої пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.
Керуючись статтями 80 (частина 1 пункт 1), 101, 103 (пункт 3), 104 (частина 3 пункт 6), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2006 року у справі № 2-16/12481-2006 скасувати.
3. Провадження у справі № 2-16/12481-2006 припинити.
Головуючий суддя
Судді