Справа № 2а-185/10р.  

ПОСТАНОВА

Іменем України

7 липня 2010 року                                                м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова:

головуючий-суддя - ФАНДА О.А.,

за участю секретаря – ЧУМАКОВОЇ Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління державного казначейства України в Харківській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії; -

          ВСТАНОВИВ:

       ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

    В обґрунтування своїх вимог, посилався на те, що згідно висновку МСЄК він є інвалідом 2–ої групи і віднесений до 1-ої категорії осіб, що постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначав, що він у 2006-2009 роках мав право на отримання соціальних виплат, які передбачені Законом України  № 2001-XII від 19.12.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: на  отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 – ти мінімальних заробітних плат, передбачених ст. 48 вказаного закону. Відповідач своїм розпорядженням призначив йому суми соціальних виплат, менш чим передбачено законом, та відмовився проводити перерахунок. З урахуванням того, що йому частково сплатили ці виплати він просить зобов’язати відповідачів  призначити  та виплатити недоотримані  суми  щорічної допомоги  на оздоровлення  за 2006-2009 роки  у розмірі відповідно до чинного законодавства.

    В судове засідання позивач не з’явився, подав суду заяву про розгляду справи за його відсутності.

      Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської  районної  м. Харкова ради в судове засідання   не з'явилася,  у письмових запереченнях  просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та відповідність дій Управління всім вимогам чинного законодавства.

      Харківський обласний центр  по нарахуванню  та здійсненню  соціальних виплат  Головного  управління  праці  та соціального захисту населення  Харківської  обласної  державної адміністрації   надав письмові заперечення  на позовну заяву, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

    Представник Головного  управління  Державного казначейства  України  в Харківській області   до суду не з’явився, письмових заперечень на позов не подав, просив справу розглядати за відсутності його представника.

      Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 згідно висновку МСЄК є інвалідом 2–ої групи і віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалід 2 групи, а отже на нього розповсюджуються пільги та компенсації відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

27 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення в Комінтернівському районі м. Харкова з заявою про перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте у проведенні перерахунку позивачу було відмовлено.

Суд вважає вказану відмову такою, що не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліди війни ІІ групи мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Законом України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Вказані положення діяли протягом всього 2006 року та неконституційними не визнавалися, а тому відповідачами було правильно нарахована та виплачена сума допомоги на оздоровлення, відповідно до законодавства, яке діяло на час здійснення вказаних виплат.

В 2007 році дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 12 грудня 2006 року.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 р., яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними,  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік»:   п.13 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” , яким зупинено на 2007 р. дію ч.5 ст.13 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;- п.30 ст.71   Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 р. дію абз.2 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: одноразові компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок ЧАЕС та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України (підпункт 11 п. 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року).

 Вказані зміни діяли до прийняття Конституційним Судом України рішення № 10рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким вказані зміни були визнані неконституційними.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення були проведені: в 2007 році – в травні (до ухвалення Конституційним Судом рішення від 9 липня 2007 року), в 2008 році – в квітні (до ухвалення рішення КСУ від 22 травня 2008 року).

    Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними  нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний  акт, який діяв у часі раніше».

    За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

      Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

    Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищезазначене, підстави для задоволення позовних вимог за 2006 – 2008 р.р. – відсутні, оскільки у вказані роки виплати сум на оздоровлення були проведені відповідно до чинного, на момент проведення цих виплат, законодавства.

Що стосується позовних вимог про проведення перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    В 2009 році позивач, отримав  виплату щорічної допомоги  на оздоровлення у розмірі  120 грн., проте мав право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме ст.48 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

       Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

       Враховуючи зазначені рішення, якими визнано неконституційними положення   Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію ст.48  Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з моменту їх ухвалення, а саме з  22.05.2008 року, органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру допомоги на оздоровлення. В 2009 році змін до зазначених законів не було внесено, а отже позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат (для інвалідів ІІ групи).

    З огляду на вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 за 2009 рік.

    Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір заробітної плати визначається на момент виплати.

    Допомога на оздоровлення позивачу за 2009 рік була виплачена в лютому 2009 року згідно відомості про отримання вказаних виплат. Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009р.»  розмір мінімальної заробітної плати  з 1 січня 2009 року – 605 грн. Таким чином, судом встановлено, що в 2009 році позивачу допомога на оздоровлення була виплачена не в повному обсязі.

    Щодо позовних вимог про зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення в Комінтернівському районі м. Харкова призначити (встановити) йому щорічну допомогу на оздоровлення та до 5 травня відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до чинного заонодавства суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За таких підстав питання про майбутні правовідносини сторін знаходиться поза межами компетенції суду.

      Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд покладає  на відповідачів  обов'язок  по нарахуванню  та здійсненню  виплат  недоплаченої  суми  на оздоровлення   за 2009 рік, у відповідність  до  ст.48  Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням  здійснених виплат.  

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 500 грн. на відшкодування правової допомоги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 500 грн. за консультаційно-правові послуги при подачі адміністративного позову філії товариства з обмеженою відповідальністю «Надія». При цьому в матеріалах справи відсутні:  ордер або інший документ, що підтверджує повноваження особи, яка надавала правову допомогу; угода на надання юридичної допомоги тощо. Таким чином з наданої позивачем копії документу про оплату 500 грн. не зрозуміло ким саме з працівників філії ТОВ «Надія» їй було надано правову допомогу, чи є ця особа адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, та чи має право на надання такої допомоги взагалі.

    Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу: витрати пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень: якщо компенсація сплачується суб’єктом владних повноважень граничний розмір не перевищує суми, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи; якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, граничний розмір не перевищує суми, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Позивачем розрахунок наданих послуг (консультації, складання позовної заяви тощо) з зазначенням часу, який було витрачено на надання такої допомоги не наданий.  

      Судові витрати мають бути віднесені за рахунок держави.      

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18, 22, 70, 71, 160, 161, 162, 167 КАС України,  ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.46, 48, 64, п.1 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, ст.ст.29, 62, 71, 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 55 Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2009 р.,  рішенням Конституційного суду України № 10 рп від 22.05.2008 року, Постановою КМУ № 279 від 13.03.2002 р., Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р., Порядком використання коштів державного бюджету, затверджений Постановою КМУ № 936 від 20.09.2005 р., суд –

П О С Т А Н О В И В:

            Позовні вимоги  ОСОБА_1  - задовольнити частково.

         Визнати  неправомірною бездіяльність  Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  Харківської  обласної  державної  адміністрації  щодо не здійснення перерахунку , не нарахування та виплати   ОСОБА_1 Валерійовиичу   недоплаченої  допомоги на оздоровлення за 2009р. у відповідність  зі ст.48  Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.  

        3обов'язати Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради призначити ОСОБА_1  недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009р. у відповідність  зі ст.48  Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.  

        Зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  Харківської  обласної  державної  адміністрації  нарахувати  та виплатити  ОСОБА_1  недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009р. у відповідність  зі ст.48  Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.  

      В інший частині вимог відмовити.

 Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя –