Справа № 2-1999-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Співакову І.І.
за участю позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Грачової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» про визнання договору дійсним та зобов’язання передати нерухоме майно та зустрічним позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» до ОСОБА_1 про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ :
09.06.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» (надалі – ПТК ТОВ «Агромат») щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 28.04.2009 року між нею та ПТК ТОВ «Агромат» щодо нежитлового приміщення торговельного призначення загальною площею 784 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 а також зобов’язання ПТК ТОВ «Агромат» передати їй вказане нежитлове приміщення. Позивачка посилається на те, що вказаний договір містить всі істотні умови, що встановлені для договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна. Оскільки сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України. Крім заявленої вимоги просить стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
03.07.2009 року ПТК ТОВ «Агромат» звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спірний об’єкт нерухомого майна. ПТК ТОВ «Агромат» посилається на те, що по-перше, договір купівлі-продажу від 28.04.2009 року від імені ПТК ТОВ «Агромат» був підписаний особою, що не мала жодних повноважень на вчинення зазначених дій; по-друге, вказаний договір укладений у формі, що суперечить вимогам чинного законодавства; по-третє, жодних дій щодо визнання цього правочину товариство не вчиняло; а крім того, даний договір купівлі-продажу не виконаний жодним чином ні з боку ОСОБА_1, ні з боку ПТК ТОВ «Агромат».
Ухвалою від 08.07.2009 року дані позови об’єднані в одне провадження для спільного розгляду.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та просить їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала посилаючись на п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 28.04.2009 року, відповідно до якого право власності на нерухоме майно переходить до покупця (ОСОБА_1М.) з моменту підписання Договору, а даний договір вважає дійсним.
Представник відповідача ПТК ТОВ «Агромат» позов не визнала, а зустрічний позов просила задовольнити. У своїх запереченнях проти первісного позову посилається на порушення при підписанні даного договору ст. ст. 203, ч. 2 ст. 207, ст. 220, ст. 241, ст. 657 ЦК України,
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача та дослідивши матеріали справи вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 28.04.2009 року між ПТК ТОВ «Агромат» в особі Гресь Ю.С., що діяла на підставі довіреності від 01.04.2009 року та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПТК ТОВ «Агромат» зобов’язується передати у власність ОСОБА_1 об’єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення торговельного призначення загальною площею 784 кв. м., а ОСОБА_1 зобов’язується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього 400000 грн. шляхом внесення в касу підприємства або перерахування на банківський рахунок ПТК ТОВ «Агромат». П. 1.2 даного договору передбачає перехід права власності на вказане нерухоме майно з моменту підписання договору.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Даний договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Договір купівлі-продажу від імені ПТК ТОВ «Агромат» підписаний особою, яка не мала повноважень на укладення договорів. Відповідно до довіреності від 01.04.2009 року ПТК ТОВ «Агромат» уповноважила Гресь Ю.С. здійснити дії з пошуку покупців на об’єкт нерухомості , а не укладати будь-які договори.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що Гресь Ю.С., яка діяла на підставі довіреності від 01.04.2009 року, не мала повноважень укладати договір купівлі-продажу від 28.04.2009 року, а крім того, даний договір не відповідає вимогам ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Жодне виконання договору купівлі-продажу від 28.04.2009 року не мало місце як з боку ПТК ТОВ «Агромат», так і з боку ОСОБА_1, оскільки товариство не прийняло жодних платежів від позивачки та відмовило позивачці у передачі спірного об’єкту нерухомого майна.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на ч. 2 ст. 220 ЦК України, оскільки договір не виконувався жодною зі сторін.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позову суд виходить із тієї думки, що договір купівлі-продажу від 28.04.2009 року не відповідає вимогам ЦК України, а тому не може бути визнаний дійсним.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачкою не доведено, як те, що відповідач володіє даним нерухомим майном незаконно, так і те,що воно належить їй на законних підставах.
Також судом встановлено, що нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення торговельного призначення загальною площею 784 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, обліковується на балансі ПТК ТОВ «Агромат» і станом на день розгляду справи має готовність 100 %, що підтверджується технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) (а.с. 48-53).
Відповідно до висновку № 02-117 спеціаліста-будівельника від 21.05.2009 року спірний об’єкт нерухомого майна відповідає вимогам нормативних документів, що є чинними в галузі будівництва на території України, за загальними даними, характеристикою конструктивних елементів, об’ємно-планувальним рішенням, будівельною готовністю, технічним станом та капітальністю будівлі (а.с. 28-39).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2009 року (надалі – Договір оренди), укладеного між Київською міською радою в особі Київського міського голови Черновецького Л.М. та ПТК ТОВ «Агромат» в особі генерального директора Войтенка С.В., земельна ділянка площею 1,1982 га по АДРЕСА_1 в м. Києві, на якій збудоване спірне нежитлове приміщення торговельного призначення, передана в оренду ПТК ТОВ «Агромат» строком на 5 років. Як вбачається з п. 8.3 даного договору ПТК ТОВ «Агромат» має право за письмовою згодою Київської міської ради зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.
Як вбачається зі змісту акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.04.2009 року підписаного відповідно до договору оренди від 31.03.2009 року, КМР передала, а ПТК ТОВ «Агромат» прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку з цільовим призначенням – для будівництва багатофункціонального комплексу з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням. Суд вважає даний акт письмовою згодою, що передбачена п. 8.3 Договору оренди.
Відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Як вбачається з вище викладеного ПТК ТОВ «Агромат» самовільно побудувала спірне нежитлове приміщення без попереднього отримання дозвільної документації, але дане приміщення побудовано з дотриманням всіх архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічного позову і визнання права власності на спірний об’єкт нерухомого майна за ПТК ТОВ «Агромат», оскільки ПТК ТОВ «Агромат» є користувачем даної земельної ділянки, а визнання за ним права власності на спірне нежитлове приміщення не порушує законні права інших осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 220, 236, 241, 376, 657 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 209, 213-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» про визнання договору дійсним та зобов’язання передати нерухоме майно, відмовити.
Позовні вимоги Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» задовольнити.
Визнати за Промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» (м. Київ, пр. Перемоги, 89-А, ідентифікаційний код 21509937) право власності на об’єкт нерухомого майна -нежитлове приміщення торговельного призначення загальною площею 784 кв. м. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: