Справа № 2-399/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  У к р а ї н и

27 липня 2010  року                    Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого                     судді      Славінської Н.Л.

при секретарі                                                   Бородавка В.П.

з участю представників позивача                  ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача                              Дмитришиної Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_4 до Шаргородської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Рахнівсько-Лісова сільська рада Шаргородського району Вінницької області,

                                                          в с т а н о в и в :

        22.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_4 до Шаргородської РДА про визнання права на земельну частку (пай), зазначивши, що  з 1960 року по 1983 рік, тобто до часу виходу на пенсію, позивачка працювала в місцевому радгоспі в с. Рахни-Лісові, правонаступником якого стало СВАТ ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії, що підтверджується записами в трудовій книжці та поданням про призначення пенсії. В період реформування радгоспу позивачка була включена в число його акціонерів. В період роздержавлення і приватизації земель СВАТ ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії на території Рахнівсько-Лісової сільської ради з невідомих причин позивачка не була включена до списку громадян, що мають право на земельний пай та до списку на виготовлення державного акту на право на земельну частку (пай), чим обмежено права позивачки в 2008-2009 роках. На звернення позивачки до відповідача про надання їй у приватну власність земельної ділянки  в розмірі акціонера СВАТ ім. 9-ої ККД за межами населеного пункту на території Рахнівсько-Лісової сільської ради, вона отримала відповідь про необхідність звернення до суду. Дії відповідача вважає необґрунтованими, оскільки вона була акціонером СВАТ ім. 9-ої ККД і тому має право на земельну частку (пай). Середня земельна частка (пай) на території Рахнівсько-Лісової сільської ради становить 2,284919 умовних кадастрових гектари.  

Просить визнати за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,284919 умовних кадастрових гектари із земель запасу чи резерву, які знаходяться за межами населеного пункту на території Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області.  

В  судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2  позовні вимоги уточнили. Просили визнати за позивачкою право на земельну частку (пай) в розмірі 2,36 кадастрових гектари із земель резерву, які знаходяться за межами населеного пункту на території Рахнівсько-Лісової сільської ради. Суду пояснили, що   позивачка в 2009 році дізналася про те, що колишні працівники господарства, правонаступником якого є СВАТ ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії, отримують державні акти на земельні паї в процесі роздержавлення та приватизації земель СВАТ. Проте, позивачці такого державного акту не видали. Тоді ж, у 2009 році, позивачці стало відомо, що вона  не включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), хоча є пенсіонером СВАТ ім. 9-ої ККД. Кількісне визначення земельних часток (паїв) та формування списків пайовиків і їх затвердження проведено відповідно до розпорядження голови Шаргородської РДА від 25.06.2007 року №286 та від 8.10.2008 року №413, що не виходить за межі строку позовної давності, оскільки до суду вона звернулася 21.06.2010 року. Тому строк звернення до суду за захистом порушеного права позивачкою не порушено.   У зв’язку із чим просили уточнені  позовні вимоги задовольнити.      

Представник відповідача –  Шаргородської РДА Дмитришина Т.Г. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 визнала, не заперечує щодо визнання за останньою права на земельну частку (пай) в розмірі 2,36 кадастрових гектари на території Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області із земель резервного фонду, оскільки в судовому засіданні досліджено документи, які підтверджують ту обставину, що позивачка є пенсіонером СВАТ ім. 9-ої ККД, тому, відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам» від 8.08.1995 року за №720/95, як член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонер, який раніше працював в ньому, має право на земельну частку (пай).    

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Рахнівсько-Лісової сільської ради в судове засідання не з’явився, але від сільського голови Манзюка А.М. надійшла заява про те, щоб справу розглянути у відсутності представника сільської ради. Позовні вимоги ОСОБА_4 сільська рада визнає.  

 Вирішуючи спір суд встановив, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області з 1960 року по 1981 рік працювала на різних роботах в радгоспі ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії, правонаступником якого є СВАТ ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії, що підтверджується записами в трудовій книжці позивачки від 12.05.1961 року (а.с.9-10).

Згідно подання  адміністрації і комітету профспілки радгоспу ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії від 4.06.1983 року ОСОБА_4 представлена до призначення пенсії по старості (а.с.11).

Також даний факт підтверджений оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою позивачки ОСОБА_4 за №311683, з якої вбачається, що на підставі даного подання позивачці 15.06.1983 року було призначено пенсію за віком та встановлено в неї наявність трудового стажу в радгоспі ім. 9-ої Кримської кавдивізії – 21 рік 6 місяців та шість днів.  

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4  працювала у радгоспі ім. 9-ої ККД, правонаступником якого є СВАТ ім. 9-ої ККД (а.с.33),  приймала трудову участь в його діяльності, тобто була членом даного сільськогосподарського підприємства та є його пенсіонером.  

Згідно розпоряджень голови Шаргородської районної державної адміністрації від 30 серпня 2006 року № 388 «Про затвердження проекту роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії на території Рахнівсько-Лісової сільської ради» та від 08.10.2008 року №413 «Про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок, проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) громадянам, які мають право на земельну частку (пай) на території Рахнівсько-Лісової сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» на території Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області розпочалося роздержавлення та приватизація земель СВАТ ім. 9-ої Кримської кавдивізії (а.с.46-49).

 Розпорядженням голови Шаргородської РДА від 25.06.2007 року за №286 затверджено уточнений розрахунок вартості та розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах із земель, що підлягають поділу на земельні частки (паї) на території Рахнівсько-Лісової сільської ради, який становить 2,36 кадастрових га. (а.с.47).

ОСОБА_4 не була включена в списки осіб на отримання земельної частки (паю), що вбачається із довідки виконкому  Рахнівсько-Лісової сільської ради від 26.07.2010 року за №265 (а.с.45), хоча є пенсіонером СВАТ ім. 9-ої ККД та мала членські стосунки з радгоспом ім. 9-ої ККД с. Рахни-Лісові та була його акціонером (а.с.12).  

  Також суд вважає, що позивачкою не пропущено строки звернення до суду, оскільки вона дізналася про те, що пропущена в списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), в 2009 році, в процесі роздержавлення і приватизації земель СВАТ ім. 9-ої Кримської кавалерійської дивізії, що розпочалися з 2007 року і продовжуються по даний час.

Відповідачем роз’яснено ОСОБА_4 її право звернення  до суду з метою визнання її права на земельну частку (пай) (а.с.8).

Оскільки право ОСОБА_4  на земельну частку (пай) у пайовому фонді земель СВАТ ім. 9-ої ККД  з боку відповідача порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов –  задоволенню.

          Даному факту відповідають правовідносини, що регулюються ст.ст.14,55,124 Конституції України, ст.ст. 122,158 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України,  ст.ст.1,2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)  земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), Указом Президента України від 8.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

    Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами і юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

    Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

    Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі (ст. 124 Конституції України).

    Згідно ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

    Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судами вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, районів та областей.  

Згідно п.12 Перехідних положень до ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

 Відповідно до абз. 3 п.1 Указу Президента України від 8.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати  на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є  рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) ( ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Таким чином судом встановлено, що право ОСОБА_4  на земельну частку (пай) у пайовому фонді земель СВАТ ім. 9-ої ККД  з боку відповідача порушено, тому воно підлягає судовому захисту, а позов –  задоволенню.  

    Керуючись ст.ст.14, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 122,158 Земельного кодексу України та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України,  ст.ст.1, 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)  земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), Указом Президента України від 8.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», суд

в и р і ш и в   :

                  Позовну заяву   ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_4 до Шаргородської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) – задовольнити.  

    Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою та жителькою с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, українкою, громадянкою України право на земельну частку (пай) розміром 2,36 кадастрових гектари із земель резервного фонду Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району, який знаходиться за межами населеного пункту.

                  Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку, передбаченому  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження рішення, але апеляційну скаргу не було подано протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ :