Справа № 2 – 419/2010 року

 Р І Ш Е Н Н Я

30 червня 2010 року                  Шаргородський районний суд Вінницької  області

в складі: головуючого –             судді  Славінської Н.Л.

при секретарі                                          Базиляк Н.М.

 розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

22.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому зазначила, що вона перебуває в зареєстрованому  шлюбі з відповідачем з 21.01.2006 року. Від даного шлюбу вони мають одну дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з часу звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що відповідач  добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить сім’ю у скрутне матеріальне становище, так як їй одній важко утримувати доньку, тоді як відповідач працездатний, може працювати і забезпечувати дитину.  

В попередньому судовому засіданні  позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, посилаючись на ті самі обставини, що і в позовній заяві.

Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно з часу її звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки відповідач ухиляється від утримання дитини, хоча працездатний, працює на неофіційних роботах, тому може утримувати доньку.  Не заперечує, щоб рішення по справі було ухвалене в попередньому судовому засіданні, про що надала суду письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав, згоден сплачувати аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття.    Не заперечує, щоб рішення по справі було ухвалене в попередньому судовому засіданні, про що надав суду письмову заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову  без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в попередньому судовому засіданні, відповідно до вимог ст.. 174 ЦПК України.  

Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.01.2006 року (а.с.5). Від даного шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), батьком якої в свідоцтві про народження зазначений відповідач.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не працює, стабільного заробітку не має, наймається на тимчасові роботи, що стверджував відповідач в попередньому судовому засіданні і  не заперечила позивачка.

Дитина ОСОБА_3 знаходиться на повному матеріальному утриманні матері (а.с.8), так як відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить сім’ю в скрутне матеріальне становище.

         Таким чином судом встановлено, що відповідач ухиляється від надання добровільної матеріальної допомоги на утримання доньки – ОСОБА_3

          Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст.ст.180-184 СК України,  відповідно до яких  батьки зобов’язані утримувати  неповнолітніх дітей до досягнення  ними повноліття. У разі ухилення батьків від виконання цього обов’язку кошти на утримання дітей стягуються з матері, батька дитини в частці від їх доходу і (або) у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, або частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ст.184 СК України).

Оскільки право  позивачки та її неповнолітньої дитини на матеріальне утримання з боку батька порушено, то воно підлягає судовому захисту.

          При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі суд враховує, що відповідач на даний час  не працює та не має стабільного заробітку. При таких обставинах суд вважає, що розмір аліментів, які стягуватимуться з відповідача на користь позивачки на утримання доньки, є необхідним у твердій грошовій сумі.

Крім того, суд вважає, що, оскільки дохід відповідача не стабільний, мінливий, а також, у зв’язку із тим, що відповідач не працює,   хоча працездатний, тому він спроможний сплачувати аліменти в розмірі, визначеному позивачкою, і розмір аліментів на дитину, які слід стягнути з відповідача, повинен бути визначений в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 22.06.2010 року, тобто з часу пред’явлення позовної зави до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення донькою повноліття.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. При цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного  матеріального утримання з боку батька.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст.184 СК України).

Підлягає стягненню з відповідача в дохід держави державне мито в сумі 51 грн., відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., згідно Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5.08.2009 року за №825.

Керуючись ст.ст.  10, 11, 60, 130, 212-215, 81, 88 ЦПК України , на підставі ст.ст. 180-183, 191 СК України, суд

                                            в и р і ш и в:

          Позов  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженця м. Норильськ, Красноярського краю, Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, не працюючого, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання  доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 300 (триста) гривень, щомісячно, починаючи з 22.06.2010 року і до досягнення дитиною повноліття, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” від 3.07.1991 року в редакції Закону від 6.02.2003 року.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження рішення, але апеляційну скаргу не було подано протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ :