Справа № 2а-67/2010 року.
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 серпня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Славінської Н.Л.
при секретарі Базиляк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ВДАІ Віньковецького району Хмельницької області Мазура Ярослава Васильовича про оскарження акту індивідуальної дії – постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в с т а н о в и в:
24.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що постановою серії ВХ №090409 від 13.06.2010 року відповідачем було притягнуто його до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, а також такою, що підлягає скасуванню.
Він не вчиняв правопорушення, зазначеного в постанові у справі про адміністративне правопорушення. Дійсно, 13.06.2010 року він рухався в с. Адамівка Хмельницької області на автомобілі ВАЗ 2109, з державним НОМЕР_1, зі швидкістю 60 км/год. Після закінчення суцільної розмітки дороги він здійснив обгін транспортного засобу, що рухався із ним в попутному напрямку. Однак, він був зупинений відповідачем, котрий повідомив його про те, що він порушив ПДР України, тобто правила обгону, після чого почав складати на нього протокол. Він відразу не погодився із тим обвинуваченням, яке йому пред’явив відповідач, висловив свої зауваження, просив залучити свідків даної події і зазначити їх в протоколі, оскільки свідки були в його автомобілі. Проте, відповідач із цим не погодився і зупинив транспортний засіб під керуванням водія Бернацького, який також в протоколі не підписався, оскільки не був свідком вчинення будь-якого правопорушення. Повні дані свідка в протоколі відсутні. На підставі протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем було винесено щодо нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, без вказівки статті та частини КпАП України, яку він порушив, котрою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ВДАІ Віньковецького району Хмельницької області Мазура Я.В. від 13.06.2010 року серії ВХ №090409 про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити – за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав та уточнив позовні вимоги, посилаючись на ті самі обставини. Просив поновити строк звернення до суду у зв’язку із оскарженням постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки він тривалий час знаходився в справах у Хмельницькій області і зміг оскаржити дану постанову тільки при поверненні в м. Шаргород, пропустивши встановлений ст. 289 КпАП України строк на один день, що вважає поважною причиною пропуску строків звернення в суд. Також, просив визнати постанову начальника ВДАІ Віньковецького району Хмельницької області Мазура Я.В. від 13.06.2010 року серії ВХ №090409 протиправною і скасувати її, а провадження по справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КпАП України, – закрити.
Начальник ВДАІ Віньковецького району Хмельницької області Мазур Я.В. в судове засідання не з’явився двічі, хоча про час та місце судового розгляду адміністративного позову був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому судових повісток (а.с.16,18), причини неприбуття в суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило, заперечень на позовну заяву в суд відповідач не надіслав. Тому суд, вислухавши думку позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір суд встановив, що 13.06.2010 року відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 серії ВХ №090409, з якої вбачається, що позивач, керуючи автомобілем ВАЗ, з державним НОМЕР_1, здійснив обгін на відрізку дороги з обмеженою оглядовістю при наявності суцільної лінії розмітки, чим порушив правила обгону, передбачені в п.146.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність по ст.122 ч.11 КпАП України.
З даної постанови вбачається, що викладені в ній обставини не відповідають дійсним обставинам справи, а також не відповідають нормам КпАП України та вимогам ПДР, оскільки ст.122 КпАП України не містить частини 11, а містить лише чотири частини, а Правила дорожнього руху України не містять п. 146.1., а містять лише 32 пункти та додатки.
Зазначені факти в судовому засіданні, крім показань позивача, підтверджені протоколом про адміністративне правопорушення серії ВХ №135394 від 13.06.2010 року, в якому також зазначено відповідачем, що позивач порушив вимоги ч.11 ст.122 КпАП України (а.с.4), та постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ВХ №090409 (а.с.5).
Таким чином, в діях ОСОБА_1 під час керування автомобілем ВАЗ-2109 з державним номерним знаком НОМЕР_1 в с. Адамівка Хмельницької області 13.06.2010 року о 8 годині відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 КпАП України.
13.06.2010 року начальник ВДАІ Віньковецького району Хмельницької області Мазур Я.В. не обґрунтовано виніс постанову ВХ №090409 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.11 ст. 122 КпАП України і про застосування до останнього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.5). Після отримання копії постанови та другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення та після повернення із відрядження з Хмельницької області в м. Шаргород, 24.06.2010 року, тобто після закінчення строку на оскарження, не погодившись з обставинами, викладеними в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з адміністративним позовом.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строки звернення з адміністративним позовом до суду про оскарження постанови про адміністративне правопорушення з поважних причин, тому даний строк підлягає поновленню.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач Мазур Я.В. не надав суду заперечень проти позову, не надав суду доказів, які достовірно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 КпАП України, а посилання відповідача в постанові по справі про адміністративне правопорушення лише на протокол про адміністративне правопорушення не може бути прийнято судом як беззаперечний та належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки і в протоколі про адміністративне правопорушення, і в постанові у справі про адміністративне правопорушення зазначено обвинувачення у вчиненні позивачем правопорушення, передбаченого ч.11 ст.122 КпАП України, тоді як дана стаття не містить частини 11. Також, із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відразу, при складанні протоколу, заперечував свою вину, проте відповідач Мазур Я.В. не встановив належних свідків, не прийняв інших, передбачених законом, заходів по встановленню істини по справі та не представив суду доказів, що підтверджують винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, хоча законом обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.71 КАС України). На пропозицію суду від 24.06.2010 року надати суду письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються, тобто докази, які можуть бути використані в справі для підтвердження обставин справи, суб’єктом владних повноважень без поважних причин ні заперечень проти позову, ні доказів на обґрунтування заперечень, не надано, у зв’язку із чим, відповідно до вимог ч.ч.4,6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_1 на використання своїх конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, а адміністративний позов – задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, на підставі ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ВХ №090409 від 13.06.2010 року.
Скасувати, як протиправну, постанову серії ВХ №090409 по справі про адміністративне правопорушення від 13 червня 2010 року, винесену начальником ВДАІ Віньковецького району Хмельницької області Мазуром Ярославом Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.11 КпАП України і накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя :