Справа № 2 – 431/2010 року

 Р І Ш Е Н Н Я

12 липня 2010 року                  Шаргородський районний суд Вінницької  області

в складі: головуючого                  судді  Славінської Н.Л.

при секретарі                                            Базиляк Н.М.

      розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

25.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому  шлюбі з відповідачем до 21.05.1999 року. Від спільного шлюбу вони мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

 Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 25 відсотків  від доходу відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку,  щомісячно, починаючи з часу звернення її до суду і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що відповідач разом із сім’єю  не проживає, вихованням доньки не займається, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, чим ставить сім’ю у скрутне матеріальне становище.

В попередньому судовому засіданні  позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, посилаючись на ті самі обставини, що і в позовній заяві. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі ј  частки від доходів відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення її з даною позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття. Не заперечує, щоб рішення по справі було ухвалене в попередньому судовому засіданні, про що надала суду письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав, згоден сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі ј  частки від його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Не заперечує, щоб рішення по справі було ухвалене в попередньому судовому засіданні, про що надав суду письмову заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу.  Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову  без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в попередньому судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України.  

Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебували в зареєстрованому  шлюбі до 21.05.1999 року (а.с.5). Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4), батьком якої в свідоцтві про народження зазначений відповідач. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить сім’ю в скрутне матеріальне становище, хоча працездатний і може надавати допомогу на утримання доньки.

Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст.ст.180 – 183,191 СК України, відповідно до яких батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі ухилення батьків від утримання дитини, кошти на  утримання дитини (аліменти) присуджуються судом у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При призначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.  Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до п.1ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки право позивачки та її неповнолітньої дитини на утримання  з боку батька порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов – задоволенню.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі ј  частки від його заробітку (доходу), але не менше соціальної гарантії, встановленої державою, - мінімального розміру аліментів на одну дитину – не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. При цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батька якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини і звільнить позивачку та відповідача в наступному від повторного звернення до суду із позовом про зміну розміру аліментів у разі збільшення чи зменшення розміру заробітку (доходу) платника аліментів і таким чином забезпечить отримання дитиною надійного стабільного  матеріального утримання з боку батька.

Відповідно до ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

Керуючись ст.ст. 10,11,60,130,212-215,81,88, 367 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180-183, 191 СК України, суд

                                            в и р і ш и в:

          Позов  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј  частки від його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.06.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Від сплати державного мита на користь держави ОСОБА_2 звільнити на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження рішення, але апеляційну скаргу не було подано протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ :