Справа № 2-1230/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

         12 серпня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Мілєйко Є.Д., при секретарі Кобзар Т.А., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення у загальній власності вбиральні №17, вмивальні №18 та зобов’язання не чинити перешкоди користуванні вбиральнею №17, вмивальнею №18 та електроенергією в комплексі будівель по АДРЕСА_1,

                                                               В С Т А Н О В И В:

         Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_1, яка підтримала та уточнила заявлені нею позовні вимоги у судовому засіданні, просить встановити загальний порядок користування вбиральнею №17 та вмивальнею №18 та не чинити їй перешкод в користування вбиральнею №17 та вмивальнею №18 посилаючись на те, що 24.01.2010 року між нею та ОСОБА_3 з одного боку та ВАТ «Горлівський хлібокомбінат» було укладено договір купівлі – продажу комплексу будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до вищезазначеного договору цей комплекс будівель належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності в рівних частках по ? кожному. Протягом тривалого часу вони з відповідачем використовували комплекс будівель спільно, не встановлюючи чіткого режиму використання окремих приміщень, між ними була досягнута усна домовленість, що вона використовує ліву частину основної будівлі, а відповідач використовує для власних потреб праву частину цієї ж будівлі. Інші приміщення використовувались ними спільно, крім того у спільному користуванні залишались приміщення в яких знаходились інженерні комунікації електропостачання, водопостачання та водовідведення. Оплату комунальних послуг вони здійснювали спільно, при цьому отримані відповідачем квитанції на оплату таких послуг компенсувалися нею шляхом передачі нею відповідачеві певних грошових коштів. Таке положення зберігалося до 2009 року.  На початку 2009 року було припинено водопостачання до належного ним комплексу будівель. Як пояснила їй відповідач у зв’язку з проривом на лінії водопостачання. Згодом їй стало відомо, що відповідач дав згоду на відключення наявного вводу до будинку та за власні кошти будує нову лінію водопостачання, її заперечення щодо протиправності дій по припиненню водопостачання до будинку, що є їхньою спільною частковою власністю, відповідачем сприйняті не були. Також відповідач самовільно відрізала електропостачання на її частину будинку. Своїми діями відповідач порушує її права, створює перешкоди у користуванні майном та перешкоджає встановленню порядку та режиму спільного майна між ними.                          

        Представник позивача – ОСОБА_2, у судовому засіданні заявлені та уточнені позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив їх задовольнити.

         Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала пояснивши, що, договір на водопостачання та водовідведення укладений був тільки з нею, позивачка відмовилася від укладання договору, у 2009 році вона самостійно, за свої кошти провела нову лінію водопостачання, яку вважає своєю власністю, оскільки позивачка ніякої участі у прокладанні нової лінії не приймала, за електроенергію позивачка нічого не платить, вона змушена сплачувати по лічильнику як за себе, так і за позивачку, просила в задоволенні позову відмовити.  

         Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав за тих же підстав, просив в задоволенні позову відмовити.

         Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Згідно договору купівлі – продажу комплексу будинків від 24 січня2006 року на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках кожний по ? частці належить комплекс будинків, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

         Судом встановлено, що відповідно до усної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 є власником «реальної» ? частини (лівої частини) будинку (літера А-І), а ОСОБА_1 є власником «реальної» ? частини (правої частини) будинку. При цьому, відповідно до змісту ст.356 ЦК України ОСОБА_3 та ОСОБА_1, будучи суб’єктами права спільної власності, володіють, користуються та розпоряджаються належним їм майном на власний розсуд, але разом спільно.

         Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок (магазин) №22, що розташований по вул. Ярошенко в м. Горлівці, вбиральня під №17 та вмивальня під №18 знаходяться у лівій частині будинку (літера А-І) власником якої є ОСОБА_3

         Відповідно до паспорту водного господарства, договору на відпуск питної води та прийом господарсько – комунальних стічних вод №82, додаткової угоди до договору №82 від 1 лютого 2006 року на відпуск питної води та прийом стоків від 1.01.2007р., додаткової угоди №1 до договору №82 від 01.01.2009р. про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 01.01.2010 року ОСОБА_3 є єдиним споживачем (користувачем) систем водопостачання та систем каналізації.

         Згідно ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них праві власності є спільною частковою власністю.

         Згідно ст.357 ЦК України частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згода інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.        

         Враховуючи, що вбиральня №17 та вмивальня №18 є єдиними об’єктами задоволення загальних потреб в комплексі будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, водопостачання зроблено відповідачем без згоди співвласника, відокремити від спільного майна його неможливо, що порушує права позивача, тому суд вважає за необхідне визначити, що вбиральня №17, вмивальня №18 розташовані за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться у загальній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні вбиральнею №17 та вмивальнею №18 розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

         Враховуючи те, що лише підчас розгляду справи по суті ОСОБА_1 здійснила уточнення позовних вимог щодо зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні електроенергією в комплексі будівель по вулиці Ярошенка, 22 ( магазин), в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

         Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                                  В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

          Визначити, що вбиральня №17, вмивальня №18 розташовані за адресою : АДРЕСА_1, знаходяться у загальній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

          Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні вбиральнею №17 та вмивальнею №18 розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Суддя