К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Власенка О.В.,
суддів : Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,
при секретарі: Басюр А.М.
з участю: ОСОБА_1 та її представника
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1786 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду від 1 квітня 2010 року справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за невчасну сплату аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення пені в розмірі 16081 грн. 41 коп. за невчасну сплату аліментів за період з квітня 2008 року до 01.12.2009 року та витрати пов’язані із наданням юридичної допомоги у розмірі 200 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначала, що рішенням Летичівського районного суду від 13.05.2008 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 розміру з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, Проте за весь період судове рішення відповідачем належним чином не виконувалося.
Рішенням Летичівського районного суду від 1 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати. Посилається на порушення норм матеріального та права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що її право на отримання аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей не реалізоване, тому що відповідач всіма можливими та неможливими засобами мотивує свою необізнаність з приводу богу по сплаті аліментів. Крім того, рівень заробітної плати відповідача не може слугувати виправданням для останнього щодо сплати аліментів в повному обсязі, передбаченим чинним законодавством, і, разом з тим, настанням наслідків щодо наявності заборгованості по сплаті аліментів – у вигляді неустойки (пені).
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
У відповідності з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
______________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Козак О. В. Справа № 22ц-1786
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 48
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що згідно з рішенням Летичівського районного суду від 13.05.2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З довідок про доходи ОСОБА_2 (а.с.25,26) встановлено, що він працює у ПП ОСОБА_6 підсобним робітником з серпня 2008 року, отримує невелику заробітну плату. Із пояснень свідка ОСОБА_7, в суді першої інстанції встановлено, що вона, як бухгалтер ПП Бачинського здійснювала нарахування заробітної плати відповідача і відраховувала з неї аліменти згідно виконавчого листа, ніяких повідомлень про наявність заборгованості по аліментах з відділу ДВС не надходило. Вказане підтвердив і державний виконавець Кубинський С.С., який також був допитаний в якості свідка.
Їз свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження встановлено, що 12 січня 2010 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, яка в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3, народила сина ОСОБА_9 і які знаходяться на утриманні ОСОБА_2 (а.с.21,22).
В період з 23.04.2009 року по 01.12.2009 року виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 4497 грн. 10 коп., яка ОСОБА_2 не сплачена, вказані обставини підтверджуються рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.05. 2008 року (а.с.5), довідкою виданою ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції про розмір заборгованості по аліментам (а.с.7).
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
На підставі змісту зазначеної статті та положень статей 214, 215 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був встановити факт заборгованості зі сплати аліментів, вину платника в її виникненні, період часу, за який виникла ця заборгованість, час її погашення та період, на який було прострочено сплату аліментів – з моменту виникнення її погашення, і залежно від характеру правовідносин сторін встановити правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Крім того, на підставі аналізу змісту ст. 196 СК України слід зробити висновок, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати настає у випадку порушення цим платником аліментних обов`язків, що призвело до виникнення заборгованості.
Приймаючи рішення суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки із заробітної плати відповідача регулярно утримуються аліменти згідно виданого виконавчого листа, крім цього, державний виконавець належним чином не повідомив боржника про наявність заборгованості та не надав строк для її погашення.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що своїми діями відповідач ОСОБА_2 не порушував аліментних обов`язків і заборгованість виникла не з його винних дій.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав, в межах доводів апеляційної скарги, для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Летичівського районного суду від 1 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко