Справа №22ц21335/10 Головуючий в 1 інстанції – АН О.В.
Категорія 57 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«04» серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Неклеси В.І.
суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі : Бондаренко І.В.
Розгляд справи здійснювався згідно вимог ч.2 ст. 197, ст. 304-1 ЦПК України
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу) про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006-2007 роках відповідачем не виплачувалася щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а у 2008 році виплачувалася не в повному обсязі.
Просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 року по 2008 року включно в сумі 3302,60грн., а також зобов’язати відповідача надалі нараховувати їй щомісячно соціальну державну допомогу в законом передбаченому розмірі.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено позивачу строк позовної давності, визнано дії відповідача в частині виплати надбавки до пенсії ОСОБА_1 за липень-грудень 2007 року та червень-грудень 2008 року неправомірними.
Зобов’язано УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу нарахувати ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно Закону «Про соціальний захист дітей війни» з липня по грудень 2007 року, з червня по грудень 2008 року.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд безпідставно відновив позивачу строк для звернення до суду із позовом про захист порушеного права; при прийняття постанови вийшов за межі позовних вимог, оскільки задовольнив позовні вимоги не по червень 2008 року, як просила позивач, а по грудень 2008 року включно і в постанові суду не навів мотивів і законних підстав, чому суд вийшов за межі позовних вимог. Крім того, факт порушення судом ч.2 ст. 11 КАС України виявляється не тільки в тому, що суд самостійно визначив граничний термін, по яке число за 2007 рік та за 2008 рік позовні вимоги підлягають задоволенню, але ще й при визначенні початкової дати, з якої позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, суд проводить розрахунок належної до нарахування та виплати позивачу починаючи не з 09 липня 2007 року, тобто дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а з 01.07.2007р., про що зазначено в мотивувальній та резолютивній частинах постанови суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з липня 2007 року по грудень 2007 року та з червня 2008 року по грудень 2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної соціальної державної допомоги за вказані періоди.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача у 2007, 2008 роках з огляду на наступне.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача стосовно виплати підвищення пенсії в 2007, 2008 роках в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дійтей війни» в редакції від 18.11.2004р.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Також спростовуються доводи відповідача щодо відсутності доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки поважність пропуску такого строку встановлена в судовому засіданні.
Разом з тим, визнаючи неправомірність дій відповідача, суд першої інстанції не визначив початкову та кінцеву дату періоду, в який підлягали застосуванню до спірних правовідносин приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», й відповідно приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
За таких обставин, колегія суддів, вважає необхідним змінити рішення суду, вказавши період визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу неправомірними та відповідно початкову та кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2007 році та 2008 році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанова суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу - задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2009 року змінити, вказавши період визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу неправомірними та відповідно початкову та кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2007 році та 2008 році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: