СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 серпня 2009 року Справа № 2-7/683-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Остапової К.А.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача, Савін Василь В'ячеславович, паспорт НОМЕР_4 від 08.01.00, відкрите акціонерне товариство "Керченська бавовнянопрядильна фабрика" в особі ліквідатора Савіна Василя В'ячеславовича;
відповідача, Нанікашвілі Ірина Анатоліївна, довіреність № б/н від 01.09.08, закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк";
розглянувши апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Керченська бавовнянопрядильна фабрика" та закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 02 липня 2009 року у справі № 2-7/683-2009
за позовом відкритого акціонерного товариства "Керченська бавовнянопрядильна фабрика" (вул. Пірогова, 17, Керч, 98300)
в особі ліквідатора Савіна Василя В'ячеславовича (АДРЕСА_1 96100)
до закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (наб. Перемоги, 50, Дніпропетровськ,49000)
в особі філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (пер. Г.Аджимушкая, 1, Сімферополь, 95005)
про усунення перешкод в користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача усунути перешкоди позивачу у вільному користуванні земельною ділянкою, нежитловими приміщеннями літера "В", літера "Д", автомобілем ГАЗ (державний № НОМЕР_2), які розташовані за адресою: м. Керч, вул. Пирогова, 17-19. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач безпідставно не допускає позивача до належного йому на праві власності майна. Право власності на автомобіль марки "МАЗ" (державний № НОМЕР_3) позивач не довів, а тому у позові про усунення перешкод в користуванні цим автомобілем відмовлено.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, задовольнити позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні автомобілем марки "МАЗ" з тих підстав, що частково судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, у позові відмовити з тих підстав, що воно прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
З відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача вбачається, що він не згодний з цією скаргою тому, що є власником нерухомого майна та автомобілів, у користуванні якими відповідач чинить перешкоди.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу позивача не надійшло.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та не погодився з апеляційною скаргою відповідача, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та не погодився з апеляційною скаргою позивача.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував статутні, реєстраційні документи сторін та додаткові докази (а.с. 121, 129-139, 143-172), встановив наступне.
Позивач є правонаступником державного підприємства "Керченська бавовнянопрядильна фабрика імені Клари Цеткін", що підтверджується наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Керч № 112 від 18 липня 1996 року про реорганізацію підприємства в товариство, розпорядженням Виконавчого комітету Керченської міської ради № 1030-р від 14 серпня 1996 року про реєстрацію, Статутом позивача та відповіддю органу статистики, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (а.с. 16, 23-38, 121, 138, 139).
Позивач на підставі виданого 27 жовтня 2004 року свідоцтва про право власності є власником будівлі виробничої ділянки площею 96,7 кв.м. за літерою "В" та будівлі магазину площею 30,5 кв.м. за літерою "Д", які розташовані за адресою: вул. Пирогова, 19, м. Керч, це підтверджується відповідями БТІ (а.с. 11, 70-71, 83).
Як пояснив представник позивача (ліквідатор вказаного товариства за справою про банкрутство), оригінал правовстановлюючого документа на це нерухоме майно у нього відсутній, витребувати цей документ від колишнього керівництва товариства неможливо тому, що справа про банкрутство була порушена за спрощеною процедурою через відсутність банкрота за юридичною адресою, що слідує з ухвали по справі № 2-4/5132-2007 про банкрутство (а.с. 10).
Також на праві власності позивачеві належать транспортні засоби:
1) автомобіль марки "ГАЗ", 1993 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, що підтверджується виданим 02 липня 1996 року свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу (а.с. 22),
2) автомобіль марки "МАЗ", 1993 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3, який 15 грудня 2008 року знятий з обліку в органах ДАІ для комісійної продажі, наданий транзитний номер, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні оригіналом виданого 24 липня 1989 року свідоцтва про реєстрацію ТЗ, реєстраційною карткою на вказаний автомобіль (ксерокопія на а.с. 87, 64) та повідомленням органу ДАІ (а.с. 20-21).
Право власності, постійного користування чи оренди на земельну ділянку по вул. Пирогова, 19 в м. Сімферополі для обслуговування вказаного вище нерухомого майна позивачем (його попередником) не оформлено, державний акт на право постійного користування не надано, що підтвердив представник позивача та це підтверджується документами, що є у справі.
А саме, рішенням Керченської міської ради народних депутатів № 2714 від 13 листопада 1992 року підтверджується, що орган місцевого самоврядування вирішив відвести державному підприємству "Керченська бавовнянопрядильна фабрика імені Клари Цеткін" в постійне користування земельну ділянку площею 0,85 га під виробничу територію по вул. Пирогова в межах згідно стверджених матеріалів інвентаризації та оформити державний акт на право користування землею в встановленому порядку (а.с. 17). Однак таке рішення виконано не було, державний акт не оформлений. Після прийняття цього рішення частково нерухоме майно вказаної фабрики відчужувалося.
02 серпня 2006 року на підставі нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекоутримувача від позивача до відповідача перейшло право власності на нерухоме майно (будівлі та спороди), що розташовані по вул. Пирогова, 17, м. Керч, що сторонами не оспорюється та підтверджується договором (а.с. 166-170).
Право власності чи оренди на земельну ділянку під цими будівлями (чи для обслуговування цих будівель) відповідач не оформлював, що сторони не оспорюють і це підтверджується документами, що є у справі.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідач придбав нерухомість по вул. Пирогова, 17, встановив охорону при в’їзді до території колишньої фабрики з метою охорони майна банка та майна інших осіб, що залишилося на цій території. Але відповідач вважає, що у позивача є можливість проходу до своїх приміщень не через вказану територію, що під охороною, а по вулиці.
Однак, з технічного паспорту на нежитлові будівлі по вул. Пирогова, 19, м. Керчі, вбачається, що приміщення за літерами "В" та "Д" мають по одному входу, які обернені у всередину двору. Тобто до цих приміщень можливо добратися лише із загального входу на територію колишньої фабрики, що зараз об’єднує нерухомість позивача та відповідача за адресами: вул. Пирогова, 19, та вул. Пирогова, 17, міста Керчі (а.с. 131, 134, 135). Ніяких доказів знаходження додаткових входів у приміщення позивача сторони не надали, судом не здобуто.
27 жовтня 2008 року відповідач повідомив позивача проте, що на території, яка охороняється позивачем, знаходяться автомобілі марки "ГАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_2) та марки "МАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_3), які будуть передані позивачу після надання оригіналів реєстраційних свідоцтв та відшкодування витрат на зберігання автотранспорту у сумі 8150 грн., що підтверджується листом № 011.01/09-6805 (а.с. 14) та поясненнями представника відповідача.
Частина 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлює, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Однак, відповідно до частини 1 статті 116, частини 1 статті 123, частин 1 та 3 статті 125, частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (з змінами на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про виділ позивачу земельної ділянки) рішення органу самоврядування про виділ земельної ділянки за проектом відведення є підставою для набуття права користування земельною ділянкою, а право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою –державного акта, та його державної реєстрації, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Такі ж вимоги містить Земельний кодекс України з змінами на теперішній час.
Таким чином, позивач мав підстави для отримання земельної ділянки у користування, але такого права не набув тому, що не отримав державного акту, який підлягав державній реєстрації, позивач до встановлення її меж у натурі (на місцевості) та отримання і реєстрації державного акта не мав права приступати до використання земельної ділянки.
А тому не має підстав для захисту у судовому порядку права позивача на користування земельною ділянкою.
Крім того, заслуговує уваги те, що позивач не вказав індивідуальні ознаки земельної ділянки, перешкоди у користуванні якої він просить усунути, а саме її адресу та розмір. Можливість уточнення позову на стадії розгляду справи у апеляційному провадженні відсутня через приписи частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зміна позову до прийняття рішення по справі). Після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про виділ земельної ділянки для обслуговування виробничої території фабрики більша частина майна цієї фабрики була відчужена.
А тому позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельної ділянки не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Судом першої інстанції рішення у цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи. В цій частині воно підлягає скасуванню, апеляційна скарга відповідача – в цій частині задоволенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як вказано вище, апеляційним господарським судом встановлено, що позивач є власником двох автомобілів, користуватися якими він не може через те, що вони знаходяться на території, що охороняється відповідачем, на яку відповідач позивача не допускає. Такі дії відповідача перешкоджають позивачу у здійсненні права користування своїм майном.
Висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у позивача права власності на автомобіль марки "МАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_3) через зняття автомобілю з державної реєстрації в органах ДАІ для комісійної продажі не відповідають обставинам справи. Судове рішення про відмову у позові про усунення перешкод в користуванні цим автомобілем прийнято з порушенням норм матеріального права та у цій частині підлягає скасуванню з наступного.
Дійсно, як встановлено судами першої та другої інстанції автомобіль марки "МАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_3) знятий з державної реєстрації для комісійної продажі. Але відомостей та доказів продажу цього автомобілю суду не надано.
Ці дії здійснені відповідно до пункту 43 Правил державної реєстрації і обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, мазкий і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року (з змінами).
Однак такі Правила регулюють питання єдиного на території України порядку державної реєстрації та обліку автомобілів та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, про що вказано в пункті 1 цих Правил.
Відносини щодо виникнення та припинення права власності, у тому числі на автотранспорт, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 346 Цивільного кодексу України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом, до яких пункт 1 частини 1 вказаної статті відносить відчуження власником свого майна.
Також частина 1 статті 328 вказаного Кодексу передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вказано вище, відомостей та доказів укладення позивачем правочину про відчуження автомобілю марки "МАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_3) суду не надано, намір продати цей автомобіль (для чого він був знятий з державного обліку) не є підставою вважати, що припинення права власності на цю річ відбулося.
Стосовно усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом рішення про задоволення позову прийнято без порушень норм матеріального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при доведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Як вказано вище, ці приміщення належать на праві власності позивачу, але відповідач перешкоджає позивачу у користуванні цими приміщеннями, не допускає до території, яка охороняється відповідачем, можливості проходу до цих приміщень іншим шляхом не має, що підтверджують належні докази –план БТІ. А тому на підставі статті 391 Цивільного кодексу України права позивача правильно захищені судом. Апеляційна скарга відповідача у цій частині не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду –частковому скасуванню, позов –частковому задоволенню.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Керченська бавовнянопрядильна фабрика" задовольнити частково.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2009 року у справі № 2-7/683-2009 скасувати частково, прийнявши нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" усунути перешкоди відкритому акціонерному товариству "Керченська бавовнянопрядильна фабрика" у вільному користуванні нежитловими приміщеннями літ. "В", "Д" за адресою: вул. Пирогова, 19, м. Керч, автомобілями марки "ГАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_2), марки "МАЗ" (реєстраційний № НОМЕР_3), що знятий з обліку в ДАІ, які знаходяться за адресою: вул. Пирогова, 17, м. Керч.
У решті позову відмовити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) в особі філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (95000, м. Сімферополь, вул. Г. Аджимушкая, 1, ідентифікаційний код 22261801) на користь відкритого акціонерного товариства "Керченська бавовнянопрядильна фабрика" (98300, м. Керч, вул. Пирогова, 17, ідентифікаційний код 00306561) судові витрати: 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді К.А. Остапова
М.І. Ткаченко