СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

04 серпня 2009 року   Справа № 2-23/845-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився,  фізична особа - підприємець  ОСОБА_1;

відповідача: Сокол Семен Віталійович, довіреність №  б/н   від 10.11.08,  Алуштінський санаторій "Ветеран";

розглянувши апеляційну скаргу Алуштінського санаторія "Ветеран" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 23 червня 2009 року у справі № 2-23/845-2009

за позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,97577)

до           Алуштінського санаторію "Ветеран" (вул. Червоноармійська, 68,Алушта,98500)

про стягнення 7213,70 грн.

                                                    ВСТАНОВИВ:

        Позивач, фіична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Алуштинського санаторію „Ветеран”, про стягнення заборгованості за поставку фруктів у розмірі 7 213,70 грн. (а.с. 3-4).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, Алуштинський санаторій «Ветеран», порушив договірні зобов’язання в частині сплати за поставлений товар, норми статей 207, частину 1 статі 509, пункту 1 статі 614 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи 05 травня 2009 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою він просить стягнути з відповідача 25 915,30грн. заборгованості за поставку фруктів та 9 468,99грн. заборгованості за поставку картоплі. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2009 року у справі № 2-23/845-2009 (суддя Доброрез І.О.) позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Алуштинського санаторію „Ветеран” на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 35 384,29 грн. заборгованості.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із загальних положень про виконання господарських зобов’язань –статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, Алуштинський санаторій „Ветеран” звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, Алуштинський санаторій «Ветеран»зазначає, що судом було порушено норми процесуального права, а саме –вимоги статті 38, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом, не були витребувані документи, які на думку заявника були необхідні для вирішення спору.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що у зв’язку з проведенням розслідування по факту зловживань бухгалтера ОСОБА_3, яке проводилось Державною службою боротьби з економічними злочинами Алуштинського МВ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та прокуратурою міста Алушти, у Алуштинського санаторію „Ветеран” було вилучено всю документацію відносно спору по цій справі, для проведення почеркознавчої експертизи для встановлення суб’єкта злочину. Цей факт став причиною не можливості відповідача представити докази при розгляді справи судом першої інстанції.

У судовому засіданні, призначеному на 04 серпня 2009 року, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача не з’явився, про місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, будь-яких клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалась обов’язковою, а також те, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившегося представника позивача.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 березня 2008 року між фізичною особою - підприємець ОСОБА_1 (постачальник) та Алуштинським санаторієм "Ветеран" (покупець) був укладений договір поставки продуктів №11 від 27 березня 2008 року.

27 серпня 2008 року між фізичною особою - підприємець ОСОБА_1 (постачальник) та Алуштинським санаторієм "Ветеран" (покупець) був укладений договір поставки №13 від 27 серпня 2008 року (а.с. 39-42).

Пунктом 1.1 договорів передбачено, що постачальник зобов’язується в порядку і на умовах передбачених цим договором поставити фрукти, ягоди та горіхи згідно специфікації та КДК 01.12.2, а покупець зобов'язався у порядку та на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2 договорів загальна кількість продукції, яка є предметом постачання зазначеного договору, визначається в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1 договорів - ціна, кількість, асортимент вказуються в рахунках на оплату.

Пунктом 3.1 встановлено, що постачання товару здійснюється в продовж дії наступного договору на умовах самовивозу або транспортом постачальника згідно представленої дислокації та попередньої заявки покупця по узгодженому графіку, наявності грошових коштів покупця.

Також згідно пункту 3.4 договорів, прийом товару покупцем підтверджується відміткою у накладній (штамп та розпис одержувача товару).

У відповідності до пункту 5.1 договорів всі розрахунки за відвантажений товар проводяться в безрозрахунковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку при наявності договору та товарно-транспортної накладної.

Пунктом 5.2 договорів зазначено, що постачальник і покупець домовились, що при відсутності грошів на рахунку покупця на придбання продуктів харчування постачальник може поставляти продукти з відстроченням платежу до 2-х місяців.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар за договорами № 11 від 27 березня 2008 року на суму 126 996,89грн. та № 13 від 27 вересня 2008 року на суму 88 865,10грн., що підтверджується видатковими накладними які підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печатками (а.с.91, 93-110).

Однак, відповідач здійснив оплату продукції частково за договором № 11 від 27 березня 2008 року було сплачено - 117 527,90 грн., № 13 від 27 вересня 2008 року –62 949,80 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 43-54).

В зв'язку з викладеним, за відповідачем склалась заборгованість за договорами № 11 від 27 березня 2008 року у розмірі - 9 468,99 грн. та № 13 від 27 вересня 2008 року – 25 915,30грн., а всього –35 384,29 грн.

Відмова Алуштинського санаторію «Ветеран»сплатити зазначену заборгованість у добровільному порядку з’явилась підставою для звернення фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за договорами поставки № 11 від 27 березня 2008 року та № 13 від 27 вересня 2008 року - у розмірі 35 384,29 грн.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за договорами поставки № 11 від 27 березня 2008 року та № 13 від 27 вересня 2008 року , яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків за зазначеними Договорами.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар за договорами № 11 від 27 березня 2008 року на суму 126 996,89грн. та № 13 від 27 вересня 2008 року на суму 88 865,10грн., що підтверджується видатковими накладними які підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печатками (а.с.91, 93-110).

Однак, відповідач здійснив оплату продукції частково за договором № 11 від 27 березня 2008 року було сплачено 117 527,90 грн., за договором № 13 від 27 вересня 2008 року –62 949,80 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 43-54).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем доказів сплати заборгованості в сумі 35 384,29 грн. у порядку частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надані суду не були.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 35 384,29 грн. за договорами поставки № 11 від 27 березня 2008 року та № 13 від 27 вересня 2008 року підтверджуються матеріалами справи, у зв’язку з чим судова колегія вважає позовні вимоги у цієї частині такими, що були правильно задоволенні судом першої інстанції.

Відповідно частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо відсутності у відповідача належних доказів з поважних причин, судова колегія вирішила наступне.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія критично ставиться до результатів аудиторської перевірки та матеріалів службового розслідування, оскільки їх проведено лише за первинними документами відповідача (замовника аудиторської перевірки), без урахування доводів та документів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Крім того, відповідно до аудиторського висновку, були виявлені порушення ведення бухгалтерського обліку саме у позивача, а саме: виявлена невідповідність бухгалтерського обліку звітам матеріально-відповідних осіб, які приймали продукти харчування у позивача.

Стосовно перевірки, що проведена Алуштинським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим, суд вважає необхідним зазначити, що суду не надано процесуальних документів, які б свідчили про наявність складу злочину, що могло б вплинути на винесення даного судового рішення.

Крім того, позивачем були надані належним чином засвідчені копії накладних з поставки позивачем фруктів за вказаними договором. (а.с. 8-38).

Відповідно до наданих позивачем банківських виписок (а.с. 43-54) відповідачем по даних накладних здійснювалася оплата за договорами поставки № 11 від 27 березня 2008 року було сплачено 117 527,90 грн. та за № 13 від 27 вересня 2008 року –62 949,80 грн.

А ні в апеляційної скарзі, а ні у судовому засіданні відповідач не пояснив, з якими накладними він згоден, з якими –ні, та в чому полягає конкретно його заперечення на позов.

Таким чином сума боргу у розмірі 35 384,29грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи заявника апеляційної скарги про те, що відповідачем не було надані доказів по справі є не обґрунтованими, у зв’язку з тим, що матеріали справи містять достатні докази для вирішення цього спору.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Алуштинського санаторію «Ветеран»залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2009 року у справі № 2-23/845-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді