СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 серпня 2009 року Справа № 2-27/2496-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "КТ-Логістика";
відповідач: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 23 червня 2009 року у справі № 2-27/2496-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-Логістика" (пров. Новопечерський, 5, місто Київ, 01042)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 97400)
про стягнення 106357,99 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 23 червня 2009 року у справі № 2-27/2496-2009 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-Логістика" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 106357,99 грн, з яких 106122,49 грн –основна заборгованість, 235,50 грн –3 % річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на статті 525, 526, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його обов’язків з оплати поставленого товару.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати і призначити справу на навий розгляд.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, у зв’язку з чим не міг надати суду заперечення щодо змісту позовних вимог.
31 липня 2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій сторона просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову. Заява мотивована тим, що відповідач навмисно затягує процес, що може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Черткової І.В. на суддю Волкова К.В.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини справи.
За попередньою усною домовленістю позивач 05 лютого 2009 року поставив відповідачу товар –комп’ютерну техніку на загальну суму 106122,49 грн, що підтверджується видатковою накладною № 050209-4/Ф05 від 05.02.2009, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (арк. с. 5).
16 березня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю "КТ-Логістика" на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було направлено вимогу про сплату грошової суми за поставлений товар у розмірі 106122,49 грн (арк. с. 24, 50).
Несплата відповідачем зазначеної суми слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За правилами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем його обов’язків з поставки товару, проте, відповідач не надав доказів сплати ним вартості отриманого за видатковою накладною товару.
За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 106357,99 грн, з яких 106122,49 грн –основна заборгованість, 235,50 грн – 3 % річних.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову з огляду на наступне.
Згідно з статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Виходячи зі змісту наведеної норми вбачається, що вона не містить точного переліку господарських спорів, або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову. Таким чином господарський суд у кожному конкретному випадку оцінює обставини справи та приймає відповідне рішення.
Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Позивач у відповідному клопотанні не навів будь-яких обставин, які б давали підстави стверджувати про можливість утруднення виконання судового рішення, а реалізація стороною конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення такою обставиною не являється.
Колегія суддів не вбачає також порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи.
Так, матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання (арк. с. 12, 54-55).
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості, а рішення суду першої інстанції знаходить таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2009 року у справі № 2-27/2496-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді