АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Декайло П.В., з участю прокурора Марун А.А., захисника ОСОБА_1, особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, в м. Тернополі 03 серпня 2010 року розглянув адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року, -

Цією постановою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слобідка Заліщицького району Тернопільської області, мешканця с. Товсте Заліщицького району Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого старшим дільничним інспектором Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні порушення вимог п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн. в доход держави.

    Як визнав доведеним суд в постанові, ОСОБА_2, працюючи старшим дільничним інспектором Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області, будучи посадовою особою правоохоронних органів, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи всупереч інтересам служби, вчинив правопорушення, передбачене п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, а саме, умисно, з корисливих мотивів, 28 грудня 2009 року незаконно отримав як винагороду грошові кошти в сумі 400 грн. від ОСОБА_3 за відмову у реєстрації звернення голови ПСП “Спілка Єдність” с. Шутроминці Заліщицького району ОСОБА_4 по факту крадіжки майна підприємства та за сприяння у не притягненні його до кримінальної відповідальності за наступних обставин.

Так, у листопаді 2009 року, ОСОБА_2, працюючи по посаді старшого ________________________________________________________________________________Справа № 33 – 183, 2010 р.     Головуючий у І інстанції – Берегуляк Ф.Г.

Категорія – постанова     Доповідач – Декайло П.В.

дільничного інспектора Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області, з метою одержання матеріальних благ, всупереч “Інструкції про порядок приймання реєстрації та розгляду в органах внутрішніх справ, заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються”, затвердженої Наказом МВС України №400-04 від 14 квітня 2004 року, безпідставно відмовив у реєстрації заяви по факту крадіжки майна ПСП “Спілка Єдність” с. Шутроминці Заліщицького району.

У подальшому ОСОБА_2, будучи посадовою особою правоохоронних органів, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання незаконної винагороди, 26 грудня 2009 року зустрівся з ОСОБА_3 у присутності керівника ПСП “Спілка Єдність” ОСОБА_4 та на його вимогу ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 гроші в сумі 600 грн., решту – 400 грн. мав передати ОСОБА_2 як винагороду за сприяння у не притягненні його до кримінальної відповідальності за крадіжку майна та не реєстрації заяви про факт злочину.

28 грудня 2010 року біля 19 год., в ході проведення оперативно-технічних заходів працівник ОВС – старший дільничний інспектор Заліщицького РВ УМВС України ОСОБА_2 був затриманий працівниками ВВБ в Тернопільській області при спробі отримання хабара в сумі 400 грн. від ОСОБА_3 за сприяння щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку майна в ПСП “Спілка Єдність” с. Шутроминці Заліщицького району та не реєстрацію заяви про факт злочину.

В апеляції та доповненні до неї ОСОБА_2 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або провадженням закрити у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП, мотивуючи тим, що даного правопорушення не вчиняв. Посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи в суді, чим було порушено його право на захист. Вважає, що судом та працівниками ВВБ МВС України не дотримано вимог ст.38 КУпАП, а тому згідно ч.7 ст.247 КУпАП справу провадженням слід закрити. Також вказує на те, що судом належним чином не досліджено докази, які були надані працівниками ВВБ МВС України. Крім цього, стверджує, що грошей від ОСОБА_3 не брав і незаконної вигоди не отримував, а його попередні пояснення були дані ним під моральним тиском працівників ВВБ МВС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши скаржника ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію і доповнення до неї та з мотивів викладених у ній просять скасувати дану постанову суду, а справу провадженням закрити у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП, прокурора, яка постанову суду вважає законною та обґрунтованою і вважає, що в задоволенні апеляції слід відмовити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції, приходжу до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи, а при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає до з’ясування, зокрема, те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Перелічені вимоги закону при розгляді справи суддею виконані у повному обсязі.

Наявними в справі доказами доведена винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, – в тому, що він, працюючи старшим дільничним інспектором Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області, будучи посадовою особою правоохоронних органів, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, 28 грудня 2009 року незаконно отримав як винагороду грошові кошти в сумі 400 грн. від ОСОБА_3 за відмову у реєстрації звернення голови ПСП “Спілка Єдність” с. Шутроминці Заліщицького району ОСОБА_4 по факту крадіжки майна підприємства та за сприяння у не притягненні його до кримінальної відповідальності.

Ці обставини достатньо повно відображені у протоколі про порушення старшим дільничним інспектором Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2 п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” від 18 червня 2010 року та постанові суду першої інстанції, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наведеними в даній постанові суду, а саме:

- протоколом-заявою ОСОБА_3 в ВВБ в Тернопільській області від 28 грудня 2009 року про вимагання у нього 400 грн. працівником ОВС ОСОБА_2 за не притягнення його до кримінальної відповідальності;

- поясненнями ОСОБА_3 від 28 грудня 2009 року, якими підтверджується те, що 19 грудня 2009 року старший дільничний інспектор Заліщицького РВ УМВС України ОСОБА_2 повідомив про крадіжку труб ПСП “Спілка Єдність”, запропонувавши йому передати 1000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності, надавши для цього строк – один тиждень, сплативши спочатку 600 грн., а решту 400 грн. мав передати ОСОБА_2 за сприяння у не притягненні його до кримінальної відповідальності;

- додатковими поясненнями ОСОБА_3 від 28 грудня 2009 року про обставини справи;

- протоколом огляду місця події в присутності дільничного інспектора Заліщицького РВ УСМВС України від 28 грудня 2009 року – в’їзду в господарство ОСОБА_5, в АДРЕСА_1, де з місця події вилучено 8 купюр номіналом по 50 грн. в сумі 400 грн., мобільний телефон марки “Нокія”, чотири купюри номіналом 1 грн., 30 коп., флешку, брилок з металічним ключем, металічну пластину;

- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 28 грудня 2009 року підтверджується те, що представлені грошові кошти – 8 купюр номіналом по 50 грн. – мають на зворотній стороні напис “хабар”, зроблений люмінесцентним фломастером, який невидимий при денному освітленні;

- поясненнями керівника ПСП “Спілка Єдність” ОСОБА_4 від 29 грудня 2009 року, якими підтверджується відмова старшого дільничного інспектора Заліщицького РВ УМВС України ОСОБА_2 у реєстрації заяви про вчинення крадіжки майна підприємства – двох металевих труб та одержання 400 грн. незаконної винагороди за сприяння у не притягненні ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності;

Даними доказами спростовуються доводи ОСОБА_2 викладені ним в доповненні до апеляції про те, що він грошей від ОСОБА_3 не брав і незаконної вигоди не отримував.

- постановою слідчого прокуратури Борщівського району від 25 лютого 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно дільничного інспектора Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину із за малозначності, передбаченого ст.368 КК України;

- витягом з наказу №177 о/с від 26 серпня 2009 року про призначення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаду старшого дільничного інспектора міліції СДІМ МГБ Заліщицького РВ з 26 серпня 2009 року;

- посадовими повноваженнями старшого дільничного інспектора міліції Заліщицького РВ УМВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, затвердженими начальником Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області 12 січня 2010 року;

- витягом з наказу №23 начальника Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області про закріплення за адміністративною дільницею №13 ДІМ СДІМ РВ ОСОБА_2;

- та іншими доказами.

Твердження ОСОБА_2 в апеляції про те, що він не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи в суді, чим було порушено його право на захист, не заслуговують на увагу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово надсилалися судові повістки про місце та час розгляду справи, а надані скаржником медичні документи про стан його здоров’я, судом першої інстанції вірно оцінено критично, оскільки згідно довідки виданої ФАП с. Садки Заліщицького району Тернопільської області від 23 червня 2010 року, стан здоров’я ОСОБА_2 не перешкоджав явці в судове засідання, що свідчить про ухилення останнього від явки в суд. Крім цього, під час розгляду справи в суді захист законних прав та інтересів ОСОБА_2 здійснював захисник ОСОБА_1

Безпідставними та не обґрунтованими є посилання ОСОБА_2 в доповненні до апеляції на те, що судом та працівниками ВВБ МВС України не дотримано вимог ст.38 КУпАП, в зв’язку з чим справу провадженням слід закрити на підставі ч.7 ст.247 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України “Про боротьбу з корупцією” порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом. Адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Як убачається з матеріалів справи, дії старшого дільничного інспектора Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2, які кваліфіковано як правопорушення, передбачене п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, були вчинені ним 28 грудня 2009 року.

25 лютого 2010 року слідчим прокуратури Борщівського району була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно дільничного інспектора Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю в його діях злочину, передбаченого ст.368 КК України.

Постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення вимог п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” та накладено на нього адміністративне стягнення, була винесена 24 червня 2010 року, тобто через 5 місяців 27 днів з дня вчинення корупційного діяння, а отже в строк передбачений ст.12 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

Доводи ОСОБА_2 в доповненні до апеляції про те, що його попередні пояснення були дані ним під моральним тиском працівників ВВБ МВС України, вважаю надуманими та спрямованими на уникнення ним відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2, вчинив корупційне правопорушення, передбачене п.“а” ч.2 ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, тобто будучи посадовою особою правоохоронних органів, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, незаконно отримав як винагороду грошові кошти в сумі 400 грн. від ОСОБА_3 за сприяння у не притягненні його до кримінальної відповідальності та відмову у реєстрації заяви по факту крадіжки.

Дана постанова судді відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України “Про боротьбу з корупцією”, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляцію ОСОБА_2  залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року відносно нього – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області                

    П.В.Декайло