АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Декайло П.В., з участю скаржника ОСОБА_1, в м. Тернополі 18 червня 2010 року розглянув адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2009 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ланівці Борщівського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не працюючого, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Як визнав доведеним суд в постанові, ОСОБА_1 02 травня 2009 року близько 21 год. 40 хв. в с. Глибочок Борщівського району Тернопільської області, керував транспортним засобом марки “Хонда” з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп’яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі, поданій 27 травня 2010 року, ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк для апеляційного оскарження постанови суду від 08 липня 2009 року, оскільки він не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи в суді, а про постанову суду дізнався лише 19 травня 2010 року, а тому пропустив даний строк з поважних причин та просить скасувати дану постанову суду і закрити провадження в справі. Посилається на те, що судом винесено рішення з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що жодним доказом ________________________________________________________________________________Справа № 33 – 148, 2010 р. Головуючий у І інстанції – Іващенко О.Ю.
Категорія – ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач – Декайло П.В.
по справі не підтверджено вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Також, вказує на те, що керував скутером “Хонда”, об’єм двигуна якого не перевищує 50 см. куб., проте технічні характеристики вказаного транспортного засобу не перевірялись ні працівниками ДАІ, ні судом та в стані алкогольного сп’яніння не перебував і не відмовлявся від проходження огляду на стан сп’яніння. Крім цього, покликається на те, що працівниками ДАІ в протоколі про адміністративне правопорушення від 02 травня 2009 року зроблено виправлення щодо перекваліфікації його дій з ч.1 на ч.2 ст.130 КУпАП.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши скаржника ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію і з мотивів викладених у ній просить поновити пропущений строк для апеляційного оскарження постанови суду та скасувати дану постанову суду і закрити провадження в справі, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляція ОСОБА_1 підлягає до задоволення з таких міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута без участі ОСОБА_1, а копія постанови суду від 08 липня 2009 року йому не надсилалася, і лише 19 травня 2010 року він вперше дізнався про прийняте відносно нього рішення, ознайомившись в Тернопільському міськрайонному суді з матеріалами даної справи, про що свідчить подана ним письмова заява на адресу зазначеного суду від 18 травня 2010 року, таким чином, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважної причини.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому обвинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення має бути обґрунтовано конкретними доказами. В основу постанови мають бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні.
Керуючись законом, суддя повинен дати остаточну оцінку доказам щодо їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, що стосуються вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Цих вимог закону під час розгляду даного адміністративного матеріалу виконано не було.
На обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався лише на протокол про адміністративне правопорушення від 02 травня 2009 року Серія АД №0579043, належно не перевіривши та не дослідивши цей доказ у судовому засіданні.
В той же час, суддя не врахував, що згідно з ч.3 ст.62 Конституції України та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина ” обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.
Так, в своїй постанові від 29 травня 2009 року суддя Тернопільського міськрайонного суду вказав, що адміністративний матеріал складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП: у протоколі про адміністративне правопорушення від 02 травня 2009 року невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому дані недоліки не дають можливості повно та об’єктивно розглянути дану справу та накласти на правопорушника адміністративне стягнення відповідно до вимог ст.33 КУпАП.
Після повторного надходження справи до суду вказані порушення закону не були усунені допустимими методами, так в протоколі про адміністративне правопорушення від 02 травня 2009 року було зроблено дописки та виправлення, а тому вказаний доказ у відповідності до вимог ч.3 ст.62 Конституції України є нелегітимним, таким що зібраний з порушенням закону. Не дивлячись на це, суддя, не звернув уваги на власну ж постанову та поклав його в основу прийнятого рішення.
Таким чином, зважаючи на заперечення ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння та відмовлявся від проходження огляду на стан сп’яніння, інших доказів вчинення ним цього правопорушення немає.
Відповідно до вимог ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
В порушення вимог вищевказаної норми закону в постанові суду невірно вказано дату, коли відбулося дане адміністративне правопорушення.
Так суд, в фабулі постанови вказав, що “ОСОБА_1 02 травня 2008 року близько 21 год. 40 хв. в с. Глибочок Борщівського району Тернопільської області, керував транспортним засобом марки “Хонда” з явними ознаками алкогольного сп’яніння …”, що за змістом не відповідає протоколу про адміністративне правопорушення від 02 травня 2009 року, де вказано, що “ОСОБА_1 02 травня 2009 року близько 21 год. 40 хв. …”.
Оскільки інших доказів по справі немає, вважаю за необхідне скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2009 року, а справу провадженням закрити в зв’язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2009 року відносно ОСОБА_1 – скасувати, а провадження в адміністративній справі – закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області П.В.Декайло