АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  29 липня 2010 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Сташківа Б.І.

Суддів : Кузьми Р.М., Гурзеля І.В.

при секретарі : Стечишин Л.С.

з участю сторін: апелянта ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ради суддів Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2010 року ОСОБА_1звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з   позовом про визнання протиправних дій голови ради суддів Хмельницької області ОСОБА_2 при розгляді її скарги на дії судді, зобовязання надати відповідь на скаргу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в  справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

З таким рішенням не погодилася позивачка, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні   ухвали допустив порушення норм матеріального та процесуального права, в мотивувальній частині ухвали не вказав з яких підстав позов не може розглядатися в порядку цивільного законодавства, вважає що юрисдикція судів поширюється на  всі правовідносини, що виникають в державі, суддя постановив ухвалу упереджено, оскільки перебував в залежності від відповідача, як судді апеляційного суду.  

 В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги зіславшись на обставини викладені в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суду приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відмовляючи у прийняті адміністративного позову, суд обгрунтовано виходив із вимог п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки в порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про про визнання неправомірних дій голови ради суддів Хмельницької області.

Такий висновок суду узгоджується із матеріалами справи і не суперечить положенням чинного законодавства.

У відповідності до пункту 1 часини 2 статті 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність відповідача ОСОБА_2, як голови ради суддів   з питання розгляду  її звернення на протиправні дії судді Камянець-Подільського міськрайонного суду Семенюк В.В., оскарження прийнятого за  її зверненням рішення про відмову в ініцюванні питання щодо дисциплінарної відповідальності судді, порушення терміну розгляду звернення, які регулюються Законом України від 02 жовтня 1996 року №393/96 “Про звернення громадян”.

Відповідно до ст.1 Закону України “ Про звернення громадян” громадянам України надано право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їхньої статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально- економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статею 102 Закону України від 07 лютого 2002 року №3018-ш “Про судоустрій України”, для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями до питань внутрішньої діяльності судів належить питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя. Рішення із зазначених питань органами суддівського самоврядування приймаються відповідно до закону.

Таким чином, органам судівського самоврядування, уповноваженим особам цих органів делеговані певні управлінські повноваження, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя.

Статтею 96 Закону України “Про судоустрій України”,  суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених Законом України “Про статус суддів”.

Спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їхню незалежність від незаконного стороннього впливу.

Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушнень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
      За змістом ст.3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконачої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова  чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.14 Закону України “Про звернення громадян” орган державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані розглянути пропозиції(зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

 Із матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є не оскарження рішення, дії чи бездіяльності відповідача у сфері внутрішньої діяльності судової влади, а його дії в процесі розгляду скарг, які регулюються Законом України “Про звернення громадян”.

Таким чином, спори з питань, пов’язаних із зазначеним провадженням, є публічно правовими, не можуть розглядатися  в порядку цивільного судочинства, а повинні вирішуватися  в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону, суд першої інстанції правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необгрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, оскаржувана ухвала є законною й обгрунтованою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.  

    Керуючись ст.ст.304,307,312,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а  ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий — підпис

Судді — два підписи

З оригіналом вірно :

      Суддя апеляційного суду
      Тернопільської області              Б.І. Сташків