Справа № 2а-76/2010 року.
П О С Т А Н О В А
іменем України
9 серпня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді Славінської Н.Л.
при секретарі Базиляк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ смт. Чернівці Вінницької області Вітковського Геннадія Броніславовича про оскарження акту індивідуальної дії – постанови про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в:
8.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 29.06.2010 року відповідачем відносно нього було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України серії АВ №181601, за якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
З даною постановою він не згоден, оскільки не порушив Правил дорожнього руху, тобто не вчинив правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України. Він дійсно 29.06.2010 року о 17 годині 40 хвилин рухався на автомобілі ВАЗ-2107 з державним НОМЕР_1 дорогою в с. Роля Шаргородського району в напрямку траси Могилів-Подільський – Немирів зі швидкістю 40-50 км/год. Попереду нього дуже повільно рухався пасажирський мікроавтобус «Газель» з державним НОМЕР_2. Коли він їхав за вказаним автомобілем приблизно сто метрів, то зменшив швидкість до 20 км/год. Після того, як вказаний мікроавтобус зупинився в с. Роля Шаргородського району Вінницької області за пішохідним переходом для висадки-посадки пасажирів на узбіччі дороги, то він, пересвідчившись, що немає перешкод для подальшого руху ні в попутному, ні в зустрічному напрямку, об’їхав вказаний автомобіль «Газель» і через триста метрів від місця об’їзду був зупинений відповідачем, котрий забрав у нього документи: посвідчення водія, талон до нього, свідоцтво про державну реєстрацію автомобіля, після чого повідомив його про порушення ним правил обгону, що нібито він обігнав автомобіль на пішохідному переході, чим порушив п.14.6 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КпАП України. Тоді ж відповідачем було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України. При складанні протоколу та винесенні постанови на підставі адмінпротоколу він заперечував факт вчинення адміністративного правопорушення, просив зазначити свідків факту обгону, записати номер транспортного засобу, який він нібито обігнав, проте, відповідач його заперечення до уваги не прийняв, не вжив заходів до встановлення свідків адмінправопорушення і наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. В постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем, так само, як і в протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено свідків адмінправопорушення, не зазначено мотивів, чому відповідач відхилив запропоновані ним докази та доводи.
Тому вважає дану постанову незаконною і просить її скасувати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав та уточнив заявлені позовні вимоги. Просив скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ смт. Чернівці Вітковського Г.Б. від 29.06.2010 року серії АВ №181601 по справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити, посилаючись на ті самі обставини, що і в позовній заяві.
Інспектор ДПС ВДАІ смт. Чернівці Вінницької області Вітковський Г.Б. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду адміністративного позову був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому судової повістки (а.с.14), причини неприбуття в суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило, заперечень на позовну заяву в суд відповідач не надіслав. Тому суд, вислухавши думку позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір суд встановив, що 29.06.2010 року о 17 годині 40 хвилин позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 з державним НОМЕР_3 в с. Роля Шаргородського району Вінницької області, здійснив об’їзд по за пішохідним переходом пасажирського мікроавтобуса Газель, з державним НОМЕР_2, що рухався із ним в попутному напрямку, а на час об’їзду його позивачем зупинився на узбіччі автодороги за пішохідним переходом для висадки-посадки пасажирів. Дорожного знака 3.25 ПДР України «Обгін заборонено» на даному відрізку шляху – в с. Роля Шаргородського району в районі пішохідного переходу, – не встановлено.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 під час керування автомобілем ВАЗ-2107 з державним НОМЕР_3 в с. Роля Шаргородського району Вінницької області 29.06.2010 року о 17 годині 40 хвилин відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КпАП України.
Крім того, постанова, винесена відповідачем щодо позивача 29.06.2010 року, не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, як встановленим в судовому засіданні, так і викладеним в протоколі про адміністративне правопорушення від 29.06.2010 року, що складений відповідачем щодо позивача в с. Роля. Так, протокол про адміністративне правопорушення, як і постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122 КпАП України, складені відповідачем в с. Роля Шаргородського району Вінницької області, проте, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 здійснив обгін на пішохідному переході в АДРЕСА_1, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. В АДРЕСА_1 проживає сам позивач, проте, там не влаштований пішохідний перехід і 29.06.2010 року о 17 годині 40 хвилин позивач не перебував у с. Сапіжанка, так як в цей час відповідачем відносно нього було складено адміністративний протокол серії АВ №073662 в с. Роля (а.с.6).
Даний факт в судовому засіданні підтверджується вказаним протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.6) та постановою про адміністративне правопорушення, серії АВ №181601 від 29.06.2010 року (а.с.5).
29.06.2010 року інспектор ВДАІ смт. Чернівці Вінницької області Вітковський Г.Б. не обґрунтовано виніс постанову АВ 181601 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КпАП України і про застосування до останнього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.5).
Не погодившись з обставинами, викладеними в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 8.07.2010 року звернувся до Шаргородського районного суду із адміністративним позовом про скасування даної постанови, тобто в межах десяти днів, як передбачено в ст.289 КпАП України.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 102, 159, 160, 161, 162 КАС України, ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 102, 159, 160, 161, 162 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Пропущений з поважних причин процесуальний строк подання адміністративного позову, встановлений законом, може бути поновлений. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач Вітковський Г.Б. не надав суду заперечень проти позову, не надав суду доказів, які достовірно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, а посилання відповідача в постанові по справі про адміністративне правопорушення лише на протокол про адміністративне правопорушення не може бути прийнято судом як беззаперечний та належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відразу, при складанні протоколу, заперечував свою вину, просив встановити свідків адміністративного правопорушення та дані автомобіля, якого він, за словами відповідача, обігнав на пішохідному переході, проте відповідач Вітковський А.Б. не встановив належних свідків, не прийняв інших, передбачених законом, заходів по встановленню істини по справі та не представив суду доказів, що підтверджують винуватість позивача, хоча законом обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.71 КАС України). На пропозицію суду від 13.07.2010 року надати суду письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються, тобто докази, які можуть бути використані в справі для підтвердження обставин справи, суб’єктом владних повноважень без поважних причин ні заперечень проти позову, ні доказів на обґрунтування заперечень, не надано, у зв’язку із чим, відповідно до вимог ч.ч.4,6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_1 на використання своїх конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, а адміністративний позов – задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 102, 159, 160, 161, 162, 172-1 КАС України, на підставі ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.
Скасувати постанову серії АВ № 181601 по справі про адміністративне правопорушення від 29 червня 2010 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ смт. Чернівці Вінницької області Вітковським Геннадієм Броніславовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.2 КпАП України і накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: